Добротна і доглянута садиба Миколи Лепського в Іржавці помітна здалеку. Її господар – будівельник за професією, власноруч реконструював стару хату, та ще й у дворі збудував нову, в якій нині живуть його батьки. А молодші Лепські оселилися у відремонтованій оселі.
22 роки Микола Лепський працює техніком-будівельником у СТОВ «Іржавецьке». Спочатку досвід переймав у старших колег, які робили зокрема, двері, рами, вози та возові колеса. А з часом і власні задуми втілив у перебудову свого житла.
Найбільше Миколу Миколайовича приваблює у будівлях облаштування вікон. Тому й у це вніс свій дизайн. На свій лад переробив рами, вирізав наличники, утеплив вікна. Тесав вручну, посадив на силікон, а для герметичності вклеїв гуму. Особливість рам – трійне скло. Фундамент будівлі та гаража обклав білим мармуром. Щоб колодязь був оригінальним, майстровитий чоловік зробив над ним вітряк. У дворі розташував невеличкий дерев’яний місток, плиткою виклав доріжки. Двері до погреба немов «казкові», а на вхідних воротах – два якоря, «свідки» служби Миколи Миколайовича у морфлоті.
– Цегляну хату успадкував від батьків, – розповідає Микола Лепський. – Реконструював, але фасад мені не дуже подобався – і я добудував башту. Коли знадвору стіни утеплив пінопластом, обтягнув їх сіткою та поштукатурив – став удвічі економити газ. Два роки тому збільшив дах і перекрив металочерепицею. Новий будинок збудував для своєї родини після одруження. Думав, якщо сваритимуться свекруха з невісткою – житимемо з дружиною окремо. Та, на щастя, вони ніколи не сварилися. Батьківська хата більша, тому тепер ми живемо в ній, а батьки – в новій.
У самому будинку господар оббив дерев’яною вагонкою внутрішні стіни кухні, коридору та гостьової –щоб було тепліше. Прикрасив сучасними світильниками, картинами, рамки яких зробив власноруч. Полички для взуття та одягу у коридорі – теж задум хазяїна. Між вітальнею і залою спорудив арку. У спальній кімнаті чудовий столик зі світлого дерева, дзеркало з таким же обрамленням – теж його вироби. На чотирьох вікнах зали – дерев’яні карнизи, на кожному – ініціали Лепських: ЛК – Микола, ЛВ – Вікторія (дружина), ЛА – Альона (донька). «А четвертий – ЛР – це хто?», – поцікавилася у господаря. Глянувши на дружину, посміхнувшись сказав: «Хотілося б ще й сина Романа»…
У господарстві Лепські тримають птицю, свиней, кролів. На десятьох гектарах землі подружжя вирощує картоплю, зернові культури: пшеницю й кукурудзу. Мають і власний трактор.
– Такий собі невеличкий фермер, – жартує Микола Лепський. – Є для кого працювати. Донька навчається в Чернігівському технологічному університеті, треба допомагати.
А ще чоловік займається садівництвом та бджільництвом, є п’ять бджолосімей у восьми вуликах. Прищеплює яблуні, розводить малину, канадські персики, кілька сортів винограду. На одній невеличкій яблуні у Миколи Миколайовича родять аж шість видів яблук!
– Пасіка й будівництво – моє хобі, – говорить власник садиби.
Вікторія Миколаївна – вчителька початкових класів, хороша господиня, любить троянди, розводить ремонтантні сорти суниці та полуниці, які плодоносять весь сезон.
– Мені пощастило з чоловіком-хазяїном. Завжди порадить, підкаже. Люблячий, працьовитий, гарний батько і сім’янин. Руки в нього золоті, береться до будь-якої роботи, – говорить Вікторія Лепська.
Жінку для себе Микола Миколайович обирав таку, щоб була не лайлива. До Вікторії придивлявся довгенько – і ось уже 20 років вони разом.
Схвально відгукуються про цю родину й односельці. Кажуть, Лепські – люди культурні. Спокійна стримана Вікторія Миколаївна і веселий енергійний Микола Миколайович одне одного доповнюють.
Наталія ЄПІФАНОВИЧ
Фото автора
|
