Агропромисловий комплекс завжди був і є потужною складовою, фактором стабілізації економіки країни, області і району зокрема. Тому серед депутатського корпусу Чернігівської обласної ради наявне значне аграрне лобі. За словами заступника голови обласної ради Арсена Дідура, це означає, що проблеми галузі постійно перебувають під пильним оком обласної ради. До її складу входить і наш земляк, депутат обласної ради Юрій Болоховець, який працює директором ДП «Ніжинське лісове господарство» та займається фермерською справою.
– Юрію Віталійовичу, ви лише п’ятий рік як створили фермерське господарство і порівняно з іншими воно зовсім юне. З якими «свіжими» проблемами довелося зіткнутися? Чи є взагалі перспективи у дрібного фермера?
– Фермер може створити міцне підприємство, але є багато факторів, які можуть звести всі зусилля нанівець. Один з головних – кредити на кабальних умовах, тому на розвиток їх практично ніхто не бере. Завдає удару й незрозуміла податкова політика. Як можна дрібному фермеру спланувати бізнес, закупити техніку, якщо правила гри протягом року змінюються кілька разів?
З іншого боку, саме дрібні сільгоспвиробники можуть динамічніше підлаштовуватися під потреби ринку, запроваджуючи нові затребувані сільгоспкультури без нарощування земельного банку. Крім того, потенціал розвитку такого підприємства – у підвищенні ефективності виробітку на невеликих площах за рахунок високорентабельних «нішевих» культур, серед яких овочі.
Тому в майбутньому можна розглядати перехід від технічних культур до вирощування фруктів та овочів. Є сенс налагодити власну переробку продукції, адже це додатковий прибуток. Але зараз для мене головне завдання – підвищити рентабельність сільгосппідприємства, щоб мати більше обігових коштів на подальший розвиток. Однак маю відмітити, що на перспективу розвитку дрібного сільгоспвиробництва значно впливає політичний вектор країни. Якщо оберемо азіатський напрямок, то сюди прийдуть китайські гроші. У такому разі я не бачу перспектив для малих та середніх сільгоспвиробників.
– Розвивати тваринництво не думали?
–Це, дійсно, перспективна галузь. Але розведенням худоби я не займаюся, адже для цього потрібні відповідні площі. Я обробляю лише 500 гектарів. Крім того, для хорошої віддачі необхідні великі капіталовкладення в племінне поголів’я, будівництво нових тваринницьких приміщень, доїльної зали. А робота за старими технологіями на базі радянських ферм не має перспективи.
– Ви готові купувати землю в разі зняття мораторію на її продаж?
– Це доведеться зробити, але чи будуть кошти? Відкриття ринку землі держава повинна підкріпити доступними банківськими кредитами для дрібних сільгоспвиробників. А купувати землю в кредит, коли банківська ставка змінюється за одну ніч, ніхто не ризикне. Тож землі зможуть придбати тільки сільгосппідприємства з іноземним капіталом. Після зняття мораторію можемо просто втратити фермерів та нинішні сільгосппідприємства. Тому я проти продажу землі, і цю позицію розділяє «Аграрна партія», членами якої є більшість дрібних та середніх сільгоспвиробників нашої області. А саме за ними в умовах грядущої децентралізації – перспектива кожної громади.
– Може, простіше залишити фермерську справу з усіма її проблемами?
– Тоді вже простіше залишити країну. Будучи студентом аграрного вузу, я їздив за кордон на практику і міг там лишитися. Але я хочу змінити щось на краще у своїй країні. Вважаю, що маю потенціал для цього і мушу використати його не тільки для себе за кордоном. Як фермер я можу підтримати село, в якому народився, допомогти школі, ФАПу. А як депутат обласної ради я відстоюю інтереси району на обласному рівні. Звичайно, це важко і простіше б було все полишити, але в своєму житті легких шляхів я ніколи не обирав.
Андрій Грудницький
|
