Міжнародний день рідної мови відзначають 21 лютого носії шести тисяч зафіксованих мов світу. самостійна мова – це своєрідний носій цілком певних традицій та культурної спадщини. Зберегти рідну мову – значить знайти шлях до взаєморозуміння і діалогу, що є особливо цінним для нас у нинішніх умовах.
Український поет і журналіст, один із найяскравіших представників покоління «шістдесятників» Василь Симоненко, своєю творчістю поповнив золотий запас української літератури. У своїх поезіях, що давно стали улюбленими піснями українців, він оспівував рідну мову і не втомлювався оспівувати Україну.
У читальній залі центральної районної бібліотеки ім. С. Васильченка відбувся творчий вечір, присвячений пам’яті українського поета, лауреата Державної премії України ім. Т. Шевченка Василя Симоненка. ……
Учні Ічнянського аграрного ліцею ознайомилися з експонатами книжкової виставки «І в твоєму імені живу», почули в запису живий голос поета, переглянули документальний фільм «Спогад про Симоненка».
Недовгий вік випав на долю Василя Симоненка, між датами народження і смерті – 28 років. Не ввійшов, а вітром увірвався він у літературу і залишив по собі багату спадщину.
Правда, за поетового життя побачила світ лише одна його збірка – «Тиша і грім». Решту друзям доводилося «пробивати» у друк вже по його смерті.
Незабутні рядки Симоненкових творів вражають нас від юності й до зрілих років: «Ти знаєш, що ти людина?», «Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, виростуть з тобою приспані тривоги. За тобою завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата», «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки батьківщину», «Величі справжній не треба спиратись на плечі нікчем», «Хто хоче жить, той жити буде», «Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!».
Наталія Черненко
***
Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік...
Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір'ю побуть на самоті.
Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова...
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю...
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.
Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать образи – все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.
Василь Симоненко
Народився Василь Симоненко 8 січня, на другий день Різдвяних свят,1935 року в селі Біївці, тепер Лубенського району Полтавської області. Закінчив Київський державний університет імені Т. Шевченка, працював у редакціях газет «Черкаська правда», «Молодь Черкащини», «Робітнича газета».
1962 року в м. Сміла міліціонери жорстоко побили Василя. За рік його не стало.
|
