1 вересня 1991 року, завдяки зусиллям директора Валентини Котко та фінансуванню колгоспу «Родіна», у Монастирищі відчинила двері нова, сучасна школа для 234 учнів. Цього року, у День знань, вона урочисто відзначила свій 25-річний ювілей. У шкільній актовій залі ошатно вбрана сцена. На урочисту лінійку зібралися учні, вчителі, батьки, представники влади, щоб разом розпочати новий навчальний рік. Як і 25 років тому, до стін альма-матер поспішали й ті, хто був причетний до її будівництва і відкриття. Перше слово – нині діючому директору школи Світлані Шингирій. З трепетом у голосі вона оголосила свято Першого дзвоника відкритим, привітала з початком нового навчального року. Незабутньо і хвилююче звучали вірші з уст шістьох маленьких першокласників, пісні у виконанні старшокласників. Зворушливо танцювали дівчатка. Вітали шкільну родину і поважні гості. Зокрема, депутат обласної ради Віктор Кияновський подарував школі сертифікат на мультимедійний проектор, першокласникам вручив подарунки та запевнив, що учні початкових класів щодня безкоштовно отримуватимуть склянку молока. Голова профспілки працівників освіти і науки Віра Савченко подарувала принтер, начальник відділу освіти РДА Світлана Нагорна – букварики та пам’ятки першокласникам, керуючий відділку СТОВ «Інтер» с. Монастирище Віктор Мілютенко – ноутбук. Прозвучали вітання нинішнього та колишнього сільських голів – Григорія Зубаря і Миколи Коржа, першокласниці 1991 року Світлани Ковальовської та випускниці 1992 року – Оксани Ворони. На урочистості запросили сивочолих вчителів-ветеранів. Школа завжди пам’ятає і любить педагогів, які віддали свої вміння, любов, талант підростаючому поколінню. «Книгу пам’яті» гортали ветеран педагогічної праці 85-річна Валентина Жук, яка 1991 року повела першокласників у нову школу. Колишній директор Валентина Котко розповіла про участь у будівництві школи, про те, що приміщення здали на 20% недобудованим, бо дорожчали будівельні матеріали, тому довелося підписати акт прийому школи. Вона привітала з ювілеєм, подякувала за співпрацю колегам, батькам та спонсорам. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять директорів, учителів та учнів школи, які відійшли за межу життя. Цього року педагогічний колектив Монастирищенської школи поповнили і нові кадри – вчитель української мови та літератури Наталія Шелест (закінчила Ніжинський педагогічний університет) та вчитель фізичного виховання Олександр Бичек (закінчив Дніпродзержинський коледж фізичного виховання і навчається на третьому курсі Переяславського педагогічного університету). Нині у школі 52 учні та 12 педагогів. Головне кредо діяльності педагогічного колективу – «пошук»: пошук обдарованої і здібної дитини, нових методик викладання, шляхів досягнення результативності. І ось голосисто зазвучав дзвіночок у руках першокласниці Діанки Броницької, який покликав школярів за парти. Своїх маленьких вихованців на їхній перший у житті урок повела вчитель Світлана Шевченко.
Я Петрик Володимир Дмитрович, житель села Монастирище. "нова, сучасна школа", "Цього року, у День знань, вона урочисто відзначила свій 25-річний ювілей" - дуже добре, АЛЕ..... Особисто я (як ще більше 60 моїх однокласників) закінчив в 1968 році Монастирищенську середню школу Ічнянського району. Були випуски і до нас (зокрема мій брат закінчив цю ж школу ще у 1959 році) і після нас. А тепер виявляється, що школа святкує своє 25-річчя. Щось мені не зовсім зрозуміло - чи це та школа, яка дала мені знання і путівку в життя, чи тепер кожну нову шкільну будівлю (а то може ще й якусь прибудову до неї) будемо вважати новою школою, забуваючи про тих хто був раніше. Щодо "сучасна школа" то наша школа була не менш (як на той час) сучасна і вчилися в ній крім монастирищенців ще й мешканці навколишніх сіл (особисто я і ще 9 моїх однокласників із теперішнього села Світанок). Я думаю, що школа - це не нова чи стара будівля, а перш за все люди - вчителі, працівники і учні цієї школи, їх праця і навчання, їх радощі і труднощі, врешті-решт саме шкільне життя-буття, його історія, сьогодення і майбутнє. В 2018 році я і мої однокласники (живим доброго здоров"я, хто навічно спочив - наша добра пам"ять і шана) маємо надію зустрітися і відзначити 50-тиріччя свого випуску Монастирищенської середньої школи. Тільки тепер закрадаються сумніви яку ж школу ми кінчали і де ми будемо зустрічатися - адже теперішня школа веде своє нове літочислення, а ми - як казав відомий кіноперсонаж - "чужі на цьому святі життя". Отакі-то невеселі роздуми: цураємося своєї історії і пожинаємо з цього нікчемні плоди - в 68 році з 2-х 10-х класів було більше 60-ти випускників, а нинішня школа-ювіляр має всього 52 учні. Бувайте всі здорові, зх повагою Петрик Володимир.
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
