У ті далекі вересневі дні 72 роки тому з’єднання і частини 60-ої армії Центрального фронту під командуванням генерал-лейтенанта Івана Черняхівського, які здійснювали Чернігівсько-Прип’ятську наступальну операцію і з’єднання й частини 38-ої армії Воронезького фронту під командуванням генерал-лейтенанта Никандра Чибісова, які здійснювали Сумсько-Прилуцьку наступальну операцію, визволили територію Ічнянщини.
На Ічнянському напрямку наступальні дії вели з’єднання і частини 18-го гвардійського стрілецького корпусу. Районний центр визволяв передовий загін другої гвардійської повітряно-десантної дивізії, який очолював начальник оперативного відділу штабу дивізії гвардії підполковник А.В. Сергієнко.
За документальними даними, дослідженими автором у Центральному Архіві Міністерства Оборони РФ у м. Подольськ у 2013 р., встановлено, що Ічня була визволена в другій половині дня 15 вересня.
Чомусь до цього часу, не дивлячись на документальні дані, вказується дата 14 вересня. Зібрані витяги із архівних документів повністю це заперечують.
У районному краєзнавчому музеї зберігається газета «Ленінський шлях» №74 (240) 1946 р., де на літературній сторінці опублікована стаття «Вони звільняли Ічню», в якій автор Василь Христюк описує хід бойових дій з визволення районного центру.
Зі спогадів Григорія Чуба, учасника звільнення Ічні у складі загону 2-ої гвардійської ПДД.
– Короткий бій за Ічню, яка знаходилась у ворожому тилу, ми вели на підступах до залізничної станції та й на самій станції, заставши гітлерівців зненацька. Пам’ятаю, тоді майже безперервно лив дощ. Командир батальйону гвардії майор Котов і гвардії підполковник Сергієнко після бесід з ічнянцями, під враженням, з бажанням помсти за злодіяння карателів, вирішили на машині і причепом 45-міліметрової гармати догнати ворожий бронепоїзд, що недавно пішов. Зухвалий вчинок закінчився трагічно, вони потрапили в засідку німців і були звалені кулеметною чергою. На прохання командира батальйону капітана Г.С. Чумака тіла загиблих офіцерів наступного дня доставили партизани. Гвардії підполковник Сергієнко похований ічнянцями в центрі міста, а майора Котова поховали в іншому селі (назву забув).
Місце захоронення автор цієї статті знайшов у травні цього року. Це братська могила в с. Заудайка
(публікація в газеті №25 від 20.06 ц.р.)
З оперативного зведення Генерального штабу Червоної Армії №259 (932) на 8.00 16.9.43 р.:
«8. Центральний фронт. Протягом дня 15.09 60-а Армія звільнила 60 населених пунктів, у тому числі районний центр Ічню. На кінець дня вели бої на рубежі Вертіївка, Круча, Григорівка, Сулак, північна частина Володькової Дівиці, Томашівка, північна околиця Безуглівки, Дорогинка, Андріївка, Ічня».
Підготував дослідник Микола Геєць
|