23 травня Україна відзначає День Героїв. Останніми роками він набув нового значення, адже у нас з′явилися герої РУВ (російсько-української війни), яких ми бачимо серед нас і якими пишаємося. Колись козацька, а потім січових стрільців слава, петлюрівців і упівців, холодноярських отаманів постала і відродилась у наших воїнах.
Серед чотирьох сотень ічнянців захисників державного суверенітету України є багато добровольців. Один із них - учасник АТО, боєць 46-го батальйону спецпризначення «Донбас» Роман Котко. У квітні 2015 року Роман пішов добровольцем у ЗСУ. Підготовку проходив у Житомирі на секретника. У зону бойових дій був командирований у складі 20-го мотопіхотного батальйону «Дніпро» 93-ї бригади. Через три дні після учебки їх відправили на «0».
Військова посада Романа – навідник мінометного взводу розвідувально-інженерного підрозділу, у складі якого він два місяці воював у Мар׳їнці. Потім бійця за його проханням перевели до батальйону «Донбас» (під командування легендарних замкомбата «Лєрмонтова» та комбата «Філіна»). Далі були Піски, потім друга ротація в Мар′їнці в складі розвідувально-диверсійної групи.
Загалом Роман провів на війні 15 місяців, 10 з них – у зоні проведення АТО на передовій лінії оборони.
Юрій Губар, козак полку «Азов», 19 грудня 2014 року прийняв присягу воїна-націоналіста та воював на російсько-українській війні в секторі «М». Юрій брав участь у Широкинській наступальній операції в лютому 2015 року, захищав підступи до Маріуполя до демобілізації в лютому 2017-го.
«Азовці» здійснювали сміливі «вилазки» за боєприпасами до ворога, попереджували плани російських командирів утворити «коридор» для путіна з Донецька до Криму та проводили лагідну «українізацію» півдня України, встановлюючи пам′ятник князю Святославу, ведучи роз′яснювальну роботу з населенням та організовуючи марші й патріотично-військові заходи.
Між боями і ротаціями Юрій встигав воювати й на інформаційному фронті по поширенню Ідеї Нації та розвалу Російської Федерації.
Володимир Бакуменко, уродженець с. Рожнівки, кадровий військовий. 16 червня 2014 року у складі 3-ї батарейно-тактичної групи Володимир був відправлений у зону проведення АТО в Луганську область. Посада – командир-навідник танку Т-64 БМ «Булат».
Чотири екіпажі танкістів (серед них і екіпаж Бакуменка) були приставлені на допомогу добровольчому батальйону «Айдар». Вони звільняли Георгіївку, проривали кільце оточення Луганського аеропорту і налагоджували його життєдіяльність, вивозили поранених. Разом з айдарівцями танкісти звільняли Лутугіно, Червоний Яр, Вергунський роз′їзд.
Перше бойове хрещення Володі - танкова дуель у Георгіївці. Далі - бої біля Сабовки, Веселої Тарасівки, Хрящуватого, Новосвітлівки. «Від Новосвітлівки ми почали відступати, бо росіяни нас просто розстрілювали, не отримуючи адекватної відповіді», - розповідає Володимир.
А ще захоплено розповідає про побратимів-айдарівців: «Це такі люди, надзвичайні. Айдарівець сам загине, а тебе спасе!». Старший групи у нас був Ігор Лапін «Зола», і Сергій Мельничук, командир. На першому блокпосту – загинуло 10 чоловік з «Айдара», в Лутугіно – 12. Йшло 60 айдарівців і 3 танки – поверталось менше половини… Ціною власного життя ці відважні воїни визволяли населені пункти. Тоді йшла реальна війна, наші війська наступали і вже заходили майже в Луганськ (Вергунський роз′їзд). І не зрозуміло, як так сталося, що все віддали, відступили, змирились, підписали капітуляцію…».
Удруге на війні Володимир був на Донеччині, захищав Донецький аеропорт. Одного разу, повертаючись з аеропорту, навідник машини старший прапорщик Володимир Бакуменко побачив ворожу позицію відразу біля злітної смуги й доповів командиру.
Рішення, яке прийняли танкісти, увійшло в славетну новітню історію Збройних Сил України. За секунди «Булат» розігнали до неймовірної швидкості й, пролітаючи повз засідку, з гармати влучно вистрілили по ворогу. Знявши цей епізод на відео, сепаратисти назвали його «Летающий танк» та виклали в Інтернет.
Новітні Герої – серед нас. Щоб поділитися історією про вашого воїна, напишіть про його бойовий шлях та надсилайте текст за адресою mijgeroy@ukr.net. Достовірні тексти будуть надруковані в книзі «Ічнянці на війні проти російських окупантів», том 2.
Олеся Реута
Фото з соціальних мереж
|
