14 грудня взято під варту майора Олександра Литвиненка з військової частини А 1479. Військова прокуратура підозрює його у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 425 Кримінального кодексу України (недбале ставлення до військової служби). З 4 серпня 2014 року Олександр Литвиненко виконував обов’язки начальника об’єднаних складів ракетно-артилерійського озброєння сектора «А» у місті Сватове, де ввечері 29 жовтня на військовому польовому складі сталася пожежа з подальшою детонацією боєприпасів. Загинули четверо людей, шістнадцять поранено, місто зазнало багатомільйонних збитків.
Головний військовий прокурор України Анатолій Матіос ще до закінчення слідства заявив, що причина пожежі – недбалість начальника складу. СБУ порушила кримінальну справу за статтею «терористичний акт». Міноборони причиною пожежі називає пуск сигнальної ракети. Що ж насправді призвело до трагедії у Сватовому: недбалість майора Литвиненка, як це намагається довести військова прокуратура, чи все ж таки теракт?
– 2 грудня 2015 року Рубіжанський міський суд Луганської області, розглянувши клопотання військової прокуратури Луганського гарнізону про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно Олександра Литвиненка, відмовив у клопотанні і виніс ухвалу обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, – розповідає захисник підозрюваного Микола Бірюк. – Відповідно до нового Кримінально-процесуального кодексу ця ухвала оскарженню не підлягає. Але військова прокуратура все ж подала скаргу до Апеляційного суду Луганської області і просила для мого підзахисного найсуворіший запобіжний захід – тримання під вартою, який застосовується до потенційних злочинців. Треба сказати, що Олександр не уникав обов’язків з’являтися до слідчого і не перешкоджав слідству. 10 грудня 2015 року розпочався розгляд апеляційної скарги. Найбільше шокує те, що суддя Юрій Савич відкрив це провадження. Незаконно притягнувши до відповідальності Олександра Литвиненка, військова прокуратура намагається відвести від відповідальності вищестояще керівництво. Зокрема, головного військового прокурора України Анатолія Матіоса, який в ефірі ЗМІ повідомив, що винний уже є і вони нібито, швидко розкрили цей злочин. Хоча слідство не закінчено і всіх доказів не зібрано.
За словами Миколи Бірюка, 14 грудня Апеляційний суд Луганської області скасував рішення першої інстанції та обрав для Олександра запобіжний захід – тримання під вартою. У залі суду конвой військової прокуратури взяв Олександра під варту. До 9 січня 2016 року він перебуватиме у Старобільському слідчому ізоляторі. Потім кримінальну справу мають або закрити, або передати до суду.
Досвідчений військовий Олександр Литвиненко, який більше 26 років прослужив у Збройних силах, свою вину не визнає. Він з 2004 року обіймає посаду начальника відділу боєприпасів військової частини А 1479. З 2014 року прикомандирований до штабу сектора «А», де виконував обов’язки начальника об’єднаного складу ракетно-артилерійського озброєння. До його службових обов’язків входили приймання, видача та ведення обліку боєприпасів.
– Це моя третя ротація. З 4 серпня 2014 року до 29 жовтня 2015 року згідно з посвідченням про відрядження я прибув у підпорядкування сектора «А» для приймання та видачі боєприпасів, – говорить Олександр Литвиненко. – Наказу на моє призначення я не бачив і посадових інструкцій мені ніхто не давав. Завдання облаштувати склад з боєприпасами командування мені не ставило.
Пожежу, яка сталася о 19.30 на складі боєприпасів, майор Литвиненко разом з чотирма підлеглими військовослужбовцями почав гасити одним із перших. За його словами, черговий повідомив по рації, що на складі є загорання. Про пожежу майор телефоном повідомив МНС, пожежну службу, начальника служби РАО та представника СБУ.
– Хлопці бачили, як предмет яскраво-оранжевого кольору, круглий, як тенісний м’ячик, падав з неба прямо на штабелі з боєприпасами, – згадує ту жахливу трагедію Олександр. – Зі слів військових, які були зі мною, впало таке, що не могли загасити вісім вогнегасників. Я схопив ще два і побіг на пожежу. Але в цей час пролунав вибух. Мої підлеглі бігли звідти, у Сергія Тимця була поранена нога. Добігаючи до залізничної колії, побачив, як пожежний автомобіль заїхав на наш склад і виїхав назад. Ми сховалися у бліндажі. Я дзвонив на 103, щоб забрали поранених, але швидкої не було. Від частих вибухів бліндаж почав обсипатися. Я вирішив рятувати людей, і ми побігли за одну з будівель, де, ховаючись від вибухів та осколків, просиділи 30-40 хвилин. Коли біля нас почали вибухати боєприпаси, ми вирішили евакуюватися до місцевого шпиталю.
Дружина Тетяна розповіла, що Олександр сам просився у цю зону, аби не гинули молоді хлопці. Разом з іншими військовими він більше двох тижнів лікувався у госпіталі: отримав струс головного мозку та осколкове поранення коліна.
Наталія ЄПІФАНОВИЧ
Фото автора
|
