Уродженці м. Ічні, народній артистці України Вірі Любимовій
нещодавно виповнилося 90 років
Невеликий хутірець з ліричною назвою Софіївка – тепер уже частина районного центру Ічня. Тут 7 травня 1925 року народилася співуча дівчина, а згодом славетна співачка, народна артистка України Віра Любимова. Нещодавно артистка відсвяткувала своє 90-річчя, а ми завітали до Віри Михайлівни на гостини, щоб привітати. Говорили про все: про її молодість, про студентські роки, про мистецтво. Навіть співали.
Проста дівчина з чернігівської глибинки полюбляла співати змалечку:
– В Ічні було лишень радіо. Коли я ходила до школи, по дорозі чутно було гучномовець, встановлений на високому стовпі. Йду собі та й слухаю пісні. А співає хто? Зоя Гайдай, Литвиненко-Вольгемут… Знайомі мелодії багатьох пісень та арій з опер. З дитинства вони засіли в моїй душі. Бувало, як пройде дощ, то нам і на хуторі все чутно. А я, малою, все слухаю та й повторюю собі, співаю, – розповідає Віра Михайлівна.
З роками пісні ставали все складнішими, а голос усе міцнішим.
Наступною її сходинкою до професійного театру було навчання у Київській консерваторії під кураторством Дометія Євтушенка, відомого українського вокального педагога.
– Оце тепло, оце розуміння, як витягти те, що закладено десь у людині талантом – від Євтушенка. Він «розспівував» нас», – з теплотою в голосі згадує видатна солістка української опери. – То були щасливі роки: потрапити студентці п’ятого курсу по конкурсу до столичного оперного театру – дарунок долі. Дівчинка з Ічні, з хутора, з дуже довгою косою, скуластенька… І відразу – на таку сцену!
Про її дебют на великій сцені мистецтвознавці згадують з подивом і захопленням: стрімкий творчий злет почався у 26 років з партії Одарки із «Запорожця за Дунаєм» на сцені Великого театру в Москві. І більш ніж півстоліття її дивовижний голос («Оце сопрано!») дивував та окрилював справжніх шанувальників оперного співу. Настя («Тарас Бульба»), Дідона («Аїда»), Ярославна («Князь Ігор»), Ларіна («Євгеній Онєгін»), Ортруда («Лоенгрін»). Десятки сольних концертів. Романси.
– Хто залишився? Дмитро Гнатюк і я. У нас більше нікого не лишилось із того покоління. Гнатюк нещодавно відсвяткував своє 90-річчя. І я теж відсвяткувала. Та хіба ж я пам’ятаю те святкування? А про театр усе пам’ятаю. В театрі… Скажіть, що я там не співала? Я все співала. Боялась, що, може й басом доведеться співати… Я настільки любила мистецтво внутрішньо, що ічнянський гучномовець увійшов у моє серце і ніколи більше звідки те виходив, – зізналася народна артистка, згадуючи рідну Ічню.
А її спів назавжди ввійшов у серця ічнянців.
Богдана ШЕВЧЕНКО
На фото автора:
Вручення Вірі Любимовій відзнак лауреата літературно-мистецької премії Ічнянщини ім. О.Стороженка.
|
