Приклади безкорисливих подвигів і самовіддачі окремих бійців тилу надихають. Одним з таких є наш земляк, кавалер ордена «Народний герой України», почесний громадянин Херсона, волонтер Григорій Янченко.
Григорій Миколайович народився в Ічні у 1947-у році в сім’ї робітників. Після закінчення дев’яти класів у середній школі №1, доля занесла до Авдіївки Донецької області, де вчився у ПТУ № 96. Потім – служба в армії, яку проходив у десантних військах Пскова.
Віталій Шевченко у книзі «Оживає минувшина» написав про нашого земляка-благодійника у статті «Нашого цвіту по всьому світу» «…кілька слів для тих, хто не знає про яскраву життєву історію Г. Янченка. Він колишній десантник, тяжко поранений у 1968 році в Празі під час введення в Чехословаччину окупаційних військ СРСР. Згодом працював інженером-технологом Херсонського домобудівного комбінату. Але поранення не пройшло безслідно – лишився без ніг. Коли Росія вдерлася на нашу землю, став волонтером. На інвалідному візку Григорія Янченко не лише зібрав за два роки близко півтора мільйона гривень для бійців АТО, але й особисто відвозив товари, придбані за ці кошти на Донбас. За цей громадський подвиг його удостоєно почесного звання «Благодійник року».
Сергія Чайку з Дніпропетровщини знають як художника-баталіста, який створює картини на козацьку тематику. А він, виявляється, родом з козаків! Його предки по лінії батька жили у Ольшані, тому в дитинстві маленький Сергійко проводив літні місяці у цьому мальовничому селі.
Про Сергія Чайку, рід якого бере початок на Ічнянщині, написав Віталій Шевченко: «Нині про Сергія Чайку заговорили у зв’язку з появою його картини «Воїни АТО пишуть листа Путіну». Це наймасштабніше відтворення в живописі теми сучасної українсько-російської війни.
Очумлені путінською пропагандою росіяни назвуть автора цього полотна «бандерівцем» чи «націоналістом». І будуть вражені, дізнавшись , що Сергій Чайка народився в Ростові-на-Дону, жив у Підмосков’ї ( тут його батько , військовий, служив у загоні космонавтів),навчався в 1-й Московській художній школі. В Україні опинився буквально перед проголошення української незалежності. Одружившись на українці, постійно осів у Дніпропетровську лише1995-го. І , каже, став українським націоналістом.
«Після Революції гідності Україна змінилася, стала іншою. А окупація Росією Криму, війна на Донбасі ще більше підняли хвилю патріотизму, розповідає Сергій, – Кожен це виражає по-своєму: носінням вишиванок,віночків на голові,синьо-жовтими стрічками на сумочках, розмальовуванням у кольори українського прапора будівель,споруд, парканів. Я ж як художник-баталіст, що у своїй творчості вже давно втілює історію України, не міг стояти від такої теми осторонь».
«… Цією картиною фактично перекинуто місток між моїми роботами на тему українського козацтва як унікального явища в нашій історії та сьогоденням, – стверджує художник. – Адже воїни АТО – це спадкоємці славних козаків, які в тяжку годину залишили свої родини і пішли відстоювати наше право жити в цивілізованій, правовій державі».
|