За останній місяць продукти харчування подорожчали в середньому на 40%. Особливо стрімко ціни рвонули вгору протягом останнього тижня. Долар росте щодня – ціни вслід за ним. У деяких магазинах не було й цінників, кажуть, не встигали міняти. Люди в паніці кинулися робити запаси. Скуповували найнеобхідніше: крупи, борошно, олію, цукор, сіль. А попит провокує підвищення цін. На людському ажіотажі хтось непогано заробив.
У порівнянні з січнем минулого року більше 12% підприємців, які торгували продовольчими товарами на ринку, припинили діяльність, повідомила директор підприємства «Ринок» Ольга Юрченко. Поменшало й виїзних точок з інших міст і областей, зокрема вже не возять овочі з Вінниці та Полтави.
Деякі місцеві підприємці призупинили реалізацію риби та рибних продуктів. Ціни – і справді «заморські». Наприклад, у неділю кілограм соленого оселедця коштував від 43 до 50 грн., скумбрії – 80 грн., свіжомороженого хека – 56,50 грн., нототенії – 51 грн. Улюблену народом мойву вже не завозять, бо два тижні тому її оптова ціна була 40 грн. Залишки допродують за старою ціною – 23-28 грн. Сьогодні, кажуть продавці, попит в основному на салаку, роздрібна ціна якої 28 грн.
Станом на 22 лютого на місцевому ринку літр розливної нерафінованої олії коштував 23 грн., рафінованої – 25,50 грн., 920 г пляшку можна було придбати і за 22 грн. Крупи вагові (1 кг): горох – 9,50 грн., рис – 21-23,50 грн., гречка –17,50- 20 грн., ячна – 7 грн., пшенична та перлова – 5,50 грн., вівсяна – 7,50 грн., кукурудзяна – 4 грн. Макарони (1 кг) – 11-13 грн., цукор – 11-12 грн. (мішок – 550-600 грн.), сіль (1,5 кг) – 2,70-4,50 грн., борошно «Кролевецьке» (5 кг) – 50 грн., молоко (1,5 л) – 12 грн. (3 л – 24 грн.), сметана (0,5 л) – 15-17 грн., сир домашній (1 кг) – 36 грн. За десяток домашніх яєць просять 24-25 грн. Курячі стегенця продавали по 19-19,50 грн.
А 25 лютого кілограм цукру вже коштував 20 грн. (мішок – 1000 грн.!!!), літр олії – 25 грн.
Ціни на хліб та хлібобулочні вироби у середньому зросли на гривню. Наприклад, прилуцька хлібина (920 г) коштувала 7 грн., ніжинська (700 г) – 6,50 грн., київська (1 кг) – 8,20-9 грн., батон київський – 6 грн.
М’ясні магазини – це «острівці», де ціни збереглися ще минулорічні: стегно (1 кг) – 65 грн., вирізка – 70 грн., фарш – 55 грн., сало 35-55 грн., голова та ніжки – по 20 грн., кісточки – 15-20 грн.
Майже не подорожчали й овочі: капуста та морква (1 кг) – 5-7 грн., цибуля – 6-7 грн.
А яка ж вартість посівного матеріалу? Продавці кажуть, що ціни на насіння теж зросли в середньому на 40%. «Почім кормовий буряк «Бригадир»?», – запитала одна жінка у продавця. Почувши у відповідь «півкілограма –100 гривень», пішла геть.
Дизпальне на автозаправках міста 25 лютого коштувало 21-24 грн., 92-й бензин – 20,50-24 грн., 95-й – 20,70-24,50 грн.
А от зарплати й пенсії традиційно за доларом не те що не встигають, а й з місця не рушають. За курсом 32 гривні(?) за долар мінімальна зарплата 1218 грн. становить трохи більше 38 доларів на місяць. Середньомісячна по району – 2846 грн. – трохи більше 88 доларів. Такою низькою зарплата не була останні десять років.
Як виживатимуть і на чому економитимуть ічнянці?
Вікторія, с. Іваниця, 28 років:
– Сподіваємося, влада відреагує на подорожчання продуктів. Якщо не реагуватиме – будуть люди реагувати. Економимо на собі, перш за все на одязі. Змушені й на дитячому одязі економити. Хоча своїй малій дитині поки що ні в чому не відмовляю. Харчування дітей у садочках і школах подорожчало. А зарплати ті ж, або й взагалі їх немає. Звісно, треба зважати і на ситуацію, яка склалася в країні. Сподіваємося, наші воїни переможуть. Ми не покладаємо рук, допомагаємо всіма силами і підтримуємо їх чим можемо.
Ніна Панчешна, м. Ічня, 64 роки:
– Економити буду на всьому. Ліки дорогі, комунальні послуги ростуть, а пенсія 1000 грн. Купуватиму хліб, булку і молоко. М’яса не купуватиму, є свої кури. Живу сама, діти – окремо, але внуки часто хворіють. Їм жити трудно, роботи немає, зарплати немає, але якось треба виживати. Ми згодні жити як-небудь, аби швидше війна закінчилася.
Василь, м. Ічня, 36 років:
– Вчимося не їсти, не пити і не дихати. Перераховуючи свою зарплату у долари за нинішнім курсом, розуміємо, що доведеться не жити, а виживати. Та найгірше те, що доля пересічних українців можновладців зовсім не хвилює. Вони взагалі відсторонилися від усього, що відбувається, ще й не хочуть за це відповідати. Сьогодні продовольчі ціни, вартість пального і навіть курс національної валюти контролювати і регулювати нікому.
Ніна, с. Хаєнки, 48 років:
– Ми в селі, у нас все своє, але олійку, крупи, ліки треба купувати, ніде не дінешся. Якісь пиндики трішки уріжемо. З чоловіком працюємо, син навчається. Город тримаємо, оранка цього року дорога буде, але орати треба. Можливо, хазяйства менше триматимемо. Нам якби війни не було, а решту труднощів переживемо, звикли. Боляче тільки, що така держава у нас багата, а живемо, як жебраки. Закінчиться війна на сході, будемо від влади вимагати, щоб щось робилося для поліпшення нашого життя. А поки що терпимо, надіємося на краще.
Ольга Сердюк, м. Ічня, пенсіонерка:
– Не була на ринку з місяць, то жахаюся цінам. Не знаю, на чому економити. Надіюся на свою картоплю. Город оратимемо своїм мотоблоком, дешевше буде. За годину він бере 0,6-0,7 літра бензину, то за 20-30 грн. виоремо. Бо наймати трактора – дорого, може, й 30 грн. за сотку братимуть. Хліб сама печу. У мене є пай, замість зерна беру борошно, цукор. Молоко своє, держу козу. Що буде далі, як дітям і внукам виживати? Старший син – зварювальник, уже чотири місяці без роботи.
Лідія Шкода, м. Ічня, 27 років:
– У мене двоє дітей. Економимо й так на всьому. Майже нічого не купуємо, тільки хліб, батон і все найнеобхідніше. Надіємося на город, тримаємо курей. Але терпець уривається.
Наталія ЄПІФАНОВИЧ
Фото автора
|
