За мир на Донбасі і в Україні третій рік поспіль молять Бога українці при зустрічі Нового року та Різдва Христового. Бо немає нічого тяжчого за втрату близької людини, і нічого страшнішого за війну. А у нас вона триває вже четвертий рік.
Там, на передовій, в окопах і бліндажах, це бажання ще палкіше. Проте миру за будь-яку ціну вояки не хочуть. Вони мають єдине бажання перемогти, і тільки тоді повернутися до рідного дому. Тож наші волонтери ще не раз рушатимуть у небезпечну дорогу на схід.
Щоразу різне закарбовується хлопцям з побаченого на Донбасі. Частіше бачене залишає гіркий слід. А цього разу у Євгена Зінича та В’ячеслава Бабіча наче крила виросли…
– У центрі одного з сіл, що поблизу Мар’їнки, – говорить Євген – на стіні місцевого будинку культури майоріли великі прапори, а поряд сяяла ялинка. На червоно-чорному написано «Смерть кремлівським окупантам», на синьо-жовтому – «Україна – держава нескорених». Ми були приємно вражені. Наявність української символіки у селі говорить про лояльне ставлення місцевого населення. Отже поступово змінюється свідомість жителів окупованих територій. А якщо так, то ми переможемо, але треба час.
У передноворічну поїздку в зону АТО вони вирушили вже новим авто, яке волонтерам придбали аграрії та підприємці. Благодійники відгукнулися на їхнє прохання, оскільки в останній поїздці зламався «бойовий» УАЗ. Нова техніка у дорозі не підвела.
До Нового року військовики чекали гостинців з дому. Активісти передали бійцям адресні посилки від рідних, гостинці від учнів ЗОШ №4, найціннішим з яких було вісімдесят метрів маскувальної сітки, яка вкрай необхідна на передовій. Тому волонтери закликають колективи інших закладів підтримати цю добру справу.
Дуже правильно, що вантаж на передову наші великі підприємства молочно-консервний комбінат і маслозавод цього разу готували разом. У цій спільній справі не може бути більш важливих благодійників і менш важливих, поділу між волонтерами, що у результаті позначалося на оборонцях. Нарешті здоровий глузд переміг. Варто було лише обговорити проблему, яка останнім часом виникла в осередку волонтерського руху. Зібралися волонтери, громадські активісти, один з благодійників і відверто поговорили. Результат очевидний.
Благодійну допомогу також надали керівники підприємств Володимир Буренко з Качанівки, Юрій Мілько з Верескунів та Олександр Бондар з Ольшани, приватні підприємці Інна Сайченко, Таміла Новоселець, Оксана Павленко, Ольга Шишко, В’ячеслав Швець, Микола Рябчун з Ічні, Ігор Чайка з Крупичполя, Віктор Нікітченко і Наталія Однолько з Дружби, ічнянська родина Каціїв, яка приготувала сумку домашньої курятини, парафіївські мисливці.
Святковий вантаж отримали двадцять два земляки-військовослужбовці, які захищають територію країни на першій та другій лініях оборони: у Затишному, де служить найбільше наших хлопців, Новогнатівці, Новотроїцькому, Авдіївці, Часовому Ярі, Костянтинівці – на Донеччині, у Попасній та Щасті – на Луганщині.
У поїздку на схід вирушив з волонтерами контрактник Андрій Череп з Петрушівки, який повертався на службу після шестиденної відпустки. Він служить у 14-ій окремій механізованій бригаді, яка дислокується у м. Щасті Луганської області.
А ще у дорозі на волонтерів чекала несподівана зустріч. Коли проїздили прикордонний блокпост біля Попасної, документи перевіряв один з нацгвардійців. Раптом він знімає балаклаву і радісно вигукує: «Привіт, земляки!» Це був хлопчина з Ічнянщини.
Світлана Цюпка
Фото з мобільного архіву Євгена Зінича
|
