«Не перестає дивувати своїм талантом Юлія Бондурко, учениця 9 класу, – пише нам педагог-організатор Гмирянської ЗОШ І-ІІІ ступенів Оксана Кубрак, – Любов до рідних, до Батьківщини надихає її на створення все нових віршів. У її щоденнику налічується близько п`ятидесяти творів, якими захоплюються не тільки однолітки, а й учителі.» Тож публікуємо надані вірші.
«Лист солдату»
Пишу тобі, солдате, від душі,
Я знаю, ми всі сильні переможем.
І, навіть, крізь тумани і дощі
Я закричу щосили: «Так, ми зможем!»
Пишу тобі, щоб ти , героє, знав
За тебе щиро Господу молюся,
Щоб він тебе беріг і захищав
Тепер я вже нічого не боюся.
Пишу тобі, солдате, як завжди
Подяку я свою тобі вручаю.
Прошу тримайся міцно, не впади,
Крізь сльози хтось шепоче: «Я чекаю».
Ти не впадеш, я вірю, не впадеш,
І українські ти підіймеш стяги,
Та, кажуть, що посієш, те й пожнеш»
Я вірю, вічний мир не за горами.
Мамо
Горить свіча у домі край села
Горить любов у серці так ласкаво.
Й моя любов ніколи не згора,
Вона навіки в мене в серці, мамо!
Твоя усмішка, рук твоїх тепло,
В житті цього ніколи не забуду
І кожен день, хай щоб там не було
За тебе, мамо, я молитись буду.
Як та свіча горить і не згора
Твоя турбота справжнім щастям в`ється
Нехай летять безжалісні літа,
Та ти на віки-вічні в мене в серці.
Врятуй Україну!
Ти читаєш статтю про убитих на Сході
Сидячи в теплім кріслі, попиваючи чай,
Ти обурений, влада ж нічого не робить
Убивають бійців, що рятують наш край.
В тебе шостий айфон, вчора куплені кроси
Ти засмучений, бо відключили вай-фай
А на Сході малята голодні і босі
То ж тебе це хвилює, адже ти не москаль?
Ой, народе, немає межі егоїзму
Кожен тягне собі, а інакше то як?
Всі ви втопитесь в морі брехні і цинізму
Патріот на словах, то не вірний маяк.
Це ж твоя Батьківщина, зрозумій, любий друже.
Все залежить від тебе, все у твоїх руках,
Хай батьки за синами ніколи не тужать
Ти врятуй Україну, вбережи рідний край!
***
Коли в житті у тебе стало тяжко
І не співають вранці вже пташки,
У цьому світі ти лише комашка
Не можна знати щастя без біди.
Ти зрозумій, за горем прийде щастя,
І вся твоя біда колись мине.
Рости сама у полі, як ромашка,
Що попри негаразди всі цвіте.
|
