– Бажаю здоров’я! Солдат Дорошенко слухає, –привіталася на початку телефонної розмови ічнянська волонтерка Тетяна. Ця маленька сильна духом жінка стала пліч-о-пліч з чоловіками на захист своєї держави.
Контракт Тетяна Дорошенко підписала наприкінці жовтня . Наразі проходить підготовку на базі 179-го об'єднаного навчально-тренувального центру військ зв’язку у Полтаві. Здобуває фах радіотелефоніста. Разом з іншими військовослужбовцями 2 грудня склала присягу на вірність українському народові.
Тетяна за освітою вчитель історії, багато років працювала в районній бібліотеці. Рішення підписати контракт прийняла після того, як у 2014 році вперше з волонтерами поїхала на схід, де добровольцем воював і її чоловік Вадим. Але життя склалося так , що пішла на війну тільки через три роки. Весь цей час була волонтером. Чоловік і син підтримали та зрозуміли її вибір.
– У мене душа заболіла. Ти знаєш, що там стріляють, але тебе туди тягне, бо чітко розумієш, що ти там потрібен. Це важко пояснити людям, які не їздили в АТО і не бачили, що там відбувається, не знають що таке війна. Іти до армії за контрактом було моїм особистим рішенням. Бо якщо не ми, то хто? – розповідає Тетяна.
І додає, що їй ніколи не подобалися жінки у військовій формі, поки, ставши волонтером, не одягла її сама. Тепер нарівні з іншими солдатами-чоловіками вона носить бронежилет та каску, у руках – зброя. Тут не має значення, чи ти – жінка, чи – чоловік і скільки тобі років, немає слів «втомилася» та «хочу спати».
– Ти – солдат ЗСУ. І все! – говорить Таня. – Раніше купувала плаття, туфлі, а тепер – запасні форму та берці. Підйом о шостій ранку, через десять хвилин маєш отримати зброю. У казармі дуже холодно, добре, що в мене є спальник. Його подарували хлопці з АТО, коли їздила до них як волонтер. Видають один комплект форми та берці. Але під час навчань ми повзаємо по землі, лежачи стріляємо. А коли біля тебе розривається вибуховий пакет, треба швидко впасти. Буває, що падаєш прямо в калюжу або багнюку. А хочеться ж бути красивою й попри все залишатися жінкою. Коли ти на полігоні, не завжди навіть маєш час, щоб помитися, і це не від тебе залежить. У нас вісім жінок відмовилися від служби й не підписали контракт. Залишилося сорок шість. Це дуже складно, але мені все таки вдається.
Розмова телефонна, але, знаючи Таню, відчуваю, як світиться посмішкою її обличчя,бо вміє бачити світле і радісне, жити з розкритим назустріч людям серцем…
У навчальному центрі з Тетяною служить і Юлія Андрущенкоз Ічні. Вона повернеться у до в/ч А1479 в Дружбі, де до підписання контракту служила цивільною. Тепер нестиме військову службу поряд із чоловіком Олегом.
А Тетяна Дорошенко з лютого – наслужбу в 14-у ОМБр, яка у жовтні вийшла на ротацію у м. Володимир-Волинський. Навесні у складі бригади поїде у зону АТО.
Бажаємо Тані, аби незабаром її син, як і дітиусіх мам-захисниць України, обіймав її удома.
Світлана Цюпка
Контрактники ЗСУ Юлія Андрущенко й Тетяна Дорошенко
|
