У цьому році свято Дня Соборності збіглосязі 100-літтям проголошення ІV Універсалу Центральною Радою УНР, який стверджував: «...однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу...». Від тих революційних подій столітньої давнини ведуть відлік своєї незалежності литовці, поляки, фіни, але не українці.
І це не провина нації, не провина народу, який повставав за покликом українського козацького волелюбного гену, не героїв, які завжди були на передовій. Як і зараз, 100 років тому шанс змарнувала недолуга еліта, яка замість того, щоб підтримати революціонерів-патріотів, почала домовлятися з одвічним ворогом – московитом. Це коштувало українській нації найбільшим в історії людства геноцидом і ріками української крові, пролитими в боротьбі за свою свободу.
Враховуючи уроки історії, депутати-націоналісти зареєстрували 22 січня 2018 року в парламенті законопроект «Про правонаступництво України щодо Української Народної Республіки». Автори проекту закону: народні депутати А. Іллєнко, Ю. Левченко, М. Головко, О. Осуховський, О. Марченко, А. Білецький, О. Петренко. У законопроекті всього сім статей, за якими Україна є правонаступницею УНР; у період з 18 березня 1921 року до 23 серпня 1991 року Україна мала правовий статус країни окупованої РСФСР; усі міжнародні договори УНР вважаються такими, що втратили свою чинність 18 березня 1921 року; Україна не є відповідальною за злочини, скоєні тоталітарним комуністичним режимом у період окупації її території; Російська Федерація як правонаступниця колишнього СССР є винною у скоєнні злочинів проти українців тоталітарним комуністичним режимом у період окупації території України; Україна має право пред'явити вимоги Російській Федерації у частині компенсацій за злочини, скоєні проти українців тоталітарним комуністичним режимом у період окупації території України з 18 березня 1921 року до 23 серпня 1991 року; вважати реабілітованими усіх осіб, які воювали у складі армії УНР, ЗУНР, партизанських загонах на боці УНР до 18 березня 1921 року, а також усіх осіб, які боролися проти окупації території України.
Враховуючи сучасні історичні умови війни проти російських окупантів, прийняття цього закону закріпить більш ніж сторічну історію нашої державності та визначить наш подальший шлях боротьби. Як і наші далекі предки 100 років тому, ми прагнемо жити в єдиній соборній Україні, бо соборність – це не лише цілісність територій, об’єднання людей однієї нації, це також єдність душ і спільність боротьби за свої давні історичні права і свободи, це взаєморозуміння і взаємопідтримка, відсутність агресії і панування любові і добра, спільні справи в ім’я України. Тож будьмо соборними, бо ми того варті!
Олеся Реута, голова ГО «Нескорені»
|