Фотограф «номер один»
Хто в теперішній час не фотографує? Лише той, хто не має фотоапарата або мобільного телефону. Здається, це так просто – зафіксувати мить життя. Але впіймати особливий, неповторний кадр може тільки Майстер.
Початки
Завідувач відділу державного будівництва і права Ічнянської районної газети «Трудова слава» Микола Смілик народився 1953 року в селі Андріївці. Він – найстарший із восьми братів.
У сусідських дітей був фотоапарат «Смена». Миколі так сподобалося фотографувати, що подумав: «Для чого малювати?» У бібліотеці перечитав літературу про фотографію, захопився – і з допомогою діда купив собі на день народження «ФЕД», який у 1971 році коштував 40 карбованців. Микола на той час працював на півставки в будинку культури на посаді художника-оформлювача, за що отримував 45 карбованців.
Професію фотографа здобув у Чернігівському технічному училищі №15, яке закінчив із відзнакою. Продовжував працювати в районному будинку культури та одночасно навчався в Московському заочному народному університеті мистецтв, де на відмінно закінчив двохрічний курс фотовідділення. Більше тридцяти років творчої діяльності віддав газеті «Трудова слава».
Конкурси, перемоги, титули…
Микола Смілик – призер багатьох всесоюзних і міжнародних фотоконкурсів, член національних спілок фотохудожників і журналістів України.
Серед кращих світових досягнень у сфері художньої фотографії – знімок Миколи Смілика «Жили-були старий зі старою». Він опублікований у книзі «Мінлива реальність», виданій на основі фотовиставки галереї «Конкоран» у Вашингтоні (США).
Останнім досягненням Миколи Смілика є його перша книжка «Від долі не втечеш», своєрідний збірник спогадів про 80-річну історію «Трудової слави» та літературних творів про людей Ічнянщини.
З усіх Сміликових фотографій найбільше мене вражає одна – «Брати». Микола, Володимир, Іван, Петро, Михайло, Віктор, Григорій та Федір – цілий «взвод» Сміликів! Яка ще мати може похвалитися стількома і такими синами! Згадуються слова Миколи Михайловича:
– Коли захворіли батьки, ми їх по черзі доглядали. Брали відпустки по тижню – і два роки були поряд.
Оце вам і підтекст фотографії.
Сьогоднішній день митця. І завтрашній
Ще одна сторінка з творчого життя Миколи Смілика – вихід у світ книги Олександра Лапіна, його вчителя фотографії, викладача Московського державного університету ім. М. Ломоносова «Фотография как…». У ній зібрані роботи кращих учнів-фотографів, серед яких і наш земляк зі своєю «Жили-були…». Олександр Йосипович запрошував на виставку своїх учнів. Назавжди запам’яталася порада вчителя: «Ти – фотограф. Повинен із собою завжди носити фотоапарат, щоб цікаві кадри не оминули тебе». Микола Михайлович дуже жалкує, що не встиг подякувати Учителю – восени його не стало…
Попереду в Миколи Смілика –багато планів, задумів і море вільного часу! Він прощається з «Трудовою славою», але сповнений оптимізму:
– На пенсії видам фотоальбом своїх кращих робіт «Від народження до тризни». Це буде бестселер, – сміється. – І обов’язково знайду найкращий кадр, щоб завоювати другу фотографічну вершину.
Звичайно, знайде, бо уявити Миколу Смілика без фотоапарата просто не можливо. Де цікава подія – там і він. І в буднях такий. Гукає:
– Наталі!
Повертаюсь – фотоспалах, і є ще одне фото.
Наталія Черненко
|
