19-річна Катерина та 17-річна Дарія – студентки, 15-річний Сашко, 12-річна Анна та 9-річна Марія – школярі, шестирічний Михайлик відвідує дитсадок. Гамір і сміх шістьох дітей – найбільше щастя й багатство 37-річної ічнянки Ганни Іваницької.
Мати-героїня родом із Чернігова, але має ічнянське коріння. Її батьки теж виростили трьох дітей. Ганна мріяла бути вихователем, але вступила до кооперативного технікуму, де здобула професію бухгалтера. З Олександром прожили майже 20 років.
Попри нелегкі будні, недоспані ночі мама й тато безперервно дбають про добробут дітей. У будинку – всі зручності, для хлопців і дівчат – різні кімнати. У великій родині всі обов’язки розподілені: на кухні – чергування, щосуботи – прибирання. Старші розуміють, що у мами роботи багато, допомагають одне одному вчити уроки, а батьки перевіряють.
Діти – загартовані. Якщо й хворіють, то пігулками мама їх не годує, лікує травами. Сім’єю відпочивають на природі, їздять по святих місцях.
У санаторій, каже Ганна, самих дітей більше не пускає. Бо, коли поїхала забирати Сашка, який відпочивав в одному з оздоровчих таборів області й захворів, була вражена неналежними умовами для дітей та недоглядом за ними.
– Якби трапилася путівка матері й дитини, то поїхали б відпочивати разом, – говорить багатодітна мама.
У кожного члена сім’ї своє хобі. Всі дівчата співучі. Марія та Анна вчаться у музичній школі грі на фортепіано та вокалу. Щоб доньки краще опанували музичну справу, батьки купили фортепіано. Марійка ще займається танцями, любить доглядати за квітами, яких у домі багато. Михайлик колекціонує машинки. Сашко відвідує тренажерний зал, захоплюється стрільбою з лука, а в майбутньому мріє стати механіком.
– Саша – це моя права рука. На нього в усьому можна покластися. Катя і Дарія навчилися готувати, старша донька ще й торти пече, – розповідає задоволена дітьми мама і, посміхаючись, додає: – Балує нас смачними м’ясними стравами й тато. І королівська запіканка в нього виходить чудова. Навіть краща, ніж у мене.
Олександр служив у морфлоті мотористом, любить техніку і синам привив любов до неї.
– А яке ж хобі у вашої мами? – запитала я у дітей.
– Вона любить пекти торти і ніколи їх не купує, – каже Анна. – Крем робить білковий, заварює карамеллю. Торти виходять дуже смачні.
– А ще мама пече смачнючі бісквіти і пиріжки, – хвалиться менший Михайлик. – Наша мама лагідна, як сонечко. Вона завжди посміхається.
Дитячими устами сказано все. Бо що може бути дорожче маминої усмішки?
Бути мамою, тим паче багатодітною, – буденний, тяжкий, але справжній подвиг. За материнську самовідданість, народження і зразкове виховання дітей, забезпечення умов для їх всебічного розвитку Ганна Анатоліївна отримала почесне звання «Мати-героїня».
Наталія ЄПІФАНОВИЧ
Фото автора
|
