Краєзнавчі музеї через призму експонатів висвітлюють нашу минувшину, зокрема сторінки життя та діяльності тих, хто примножував славу малої батьківщини та нашого народу.
Не зайве нагадати, що на Ічнянщині діють кілька таких. В Ічні маємо історико-краєзнавчий та його філіал – музей художника Миколи Ге. В Іржавці – музей-садибу Левка Ревуцького. Завжди відчинені двері для відвідувачів у музеї Бойової Слави при гімназії і двох приватних – у Петрушівці, «Соколиному хуторі», та Тростянці – у родини Маляренків.
Тростянецький музей. Все почалося з колекціонування
Власник музею 48-річний Ростислав Маляренко довгий час захоплювався колекціонуванням предметів старовини і вивченням історії регіону, яка переплітається з іменами відомих дворянських і козацьких родів – Скоропадських, Галаганів, Тарновських, Горленків.
– У дитинстві з друзями на місці маєтку Івана Скоропадського збирав уламки різного посуду. Якісь речі знаходив на горищах односельців, щось купував чи просто дарували. А ще викопував із землі, – розповідає колекціонер.
З’явилася одна річ, потім друга, за нею ще і ще... Потроху назбирувалися експонати, які треба було десь розмістити, хотілося показати людям. П’ятнадцять років тому виникла ідея відкрити музей на території садиби. Під нього колекціонер виділив одну з кімнат будинку. Першими відвідувачами, пам’ятає, були троє молодих туристів із Чернігова.
У колекції – експонати скіфської доби.
Серед найдревніших експонатів представлені автентичні артефакти скіфської доби VII-III ст. до нашої ери: наконечники стріл, амулети, дві сокири, жіночі шпильки, браслет. У колекції – римські динарії часів черняхівської культури, яким понад дві тисячі років. Є предмети Київської Русі, зокрема залізна булава, бойові сокири, монети.
Змістовну експозицію музею складають документи та фотографії. Частина з них належали козацькому роду Бовкунів, нащадком якого є сам пан Ростислав. Є також меблі, предмети побуту української акторки Ганни Затиркевич-Карпинської, яка на початку заміжжя мешкала у с. Болотниця, неподалік Тростянця.
Однією із родзинок музею – речі родини Івана Скоропадського, засновника Тростянецького дендропарку.
Є серед виставкових речей твори художнього ткацтва. Пан Ростислав добре розуміється на символіці, яка прикрашає старовинні рушники, і розтлумачує відвідувачам кожну складову орнаменту. Адже наші пращури на полотно наносили не просто малюнки, а зашифровані магічні символи, які були і оберегами, й, водночас, притягували благополуччя до людини.
Вірить у силу оберегів і Ростислав Маляренко, тому носить перстень зі слов’янським знаком коловратом, який захищає його від темних сил.
Тут тільки негрів не було
Про те, що гостей у музеї побувало чимало, свідчить книга відгуків. Тут побували навіть японці.
– У мене, мабуть, тільки негрів не було, – жартує Ростислав. – Співпрацюю з туристичними фірмами, найперше столичними. Приїжджають люди з різних куточків України та світу. Якщо до музею навідуються сільські школярі, з ними проводжу ще й вікторини, а за правильні відповіді дарую власноруч виготовлені сувеніри із сірого горіха.
На пошуки – родиною
Старша донька Ольга, студентка вишу, як і батько, теж цікавиться краєзнавством. Часто допомагає батьку у пошукових експедиціях. Підростає у Маляренків і ще один пошуковець – шестикласник син Валентин. Батько його вважає своїм амулетом, бо, коли той поряд, завжди трапляються цікаві знахідки. У майбутньому до батьківського ремесла може долучитися й найменша донька, яка зараз ще ходить у садочок.
Родина Маляренків займається сільським зеленим туризмом і відвідування їхнього музею – це частина екскурсійної програми.
Світлана Цюпка
Фото автора
|
