У Гмирянській школі навчається радісна та енергійна семикласниця Юлія Бондурко. Ця дівчинка надзвичайно любить танцювати й співати. А книги –це її життя. Писати вірші Юля почала зовсім недавно, у 12 років.
* * * * * *
Не вистачає слів, щоб розказати
Про дорогі щоденні наші втрати,
Про втрату рідної Землі,
Про смерть солдатів день при дні.
Заплакать хочеться мені.
Чому, питаю знов і знов, –
Не можуть жити всі без змов?
Чому? Питаю знову я,
Бо я в 12 років знаю,
Що головне в житті – сім`я!
Коли втрачаєш – розумієш,
Як дорого усе було.
Моя сім`я – це Україна,
Вона прекрасна і єдина:
Степи, ліси, моря, поля.
Хай вірять всі, бо вірю я –
Скінчиться клята ця війна!
Проста мораль
У невеличкому селі,
В затишному будинку
Жили дві дівчинки малі,
Катруся і Галинка.
Любили гратися вони
В цікаві ігри з сірниками,
Не знавши наслідків страшних,
З коробки витягали
Ці небезпечні іграшки,
Й чиркнувши раз, чиркнувши два,
Упав сірник на килим.
Маленький вогник запалав,
І сивий дим затанцював.
Заплакала Катруся,
Долоню обпекла,
Аж ось прийшла матуся
І доню обняла.
І, погасивши вогник,
Прогнала сивий дим,
Бо неприємно пахло
Тоді в будинку ним.
Ну, а малі дівчата
Навчають всіх тепер,
Що ігри з сірниками
Призводять до пожеж.
А вогник небезпечний,
Бо він не має меж!
Отож і ти, читачу,
Собі запам`ятай
І сам у цьому вірші
Знайди просту мораль.
|
