На початку ХХ століття до складу м. Ічні входило 57 кутків та хуторів. Їх назви складалися протягом століть. Вони несли смислове навантаження, були пов’язані з конкретними родинами або групами населення, які займалися спільними ремеслами, наприклад, Ковалівка, Гончарівка. Більшості кутків дісталися назви за прізвищами засновників ічнянських родин.
Після Визвольної боротьби багато реєстрових козаків отримали чималі земельні наділи, заводили сім’ї. З часом передавали дітям у спадок землю, яку ті з часом ділили серед своїх нащадків. І нині старожили міста вживають назви кутків та вулиць, які збереглися лише в їхній пам’яті та архівних документах: Кіктівка, Дрофанівка, Чумаківка, Богушівка. Цей список довгий. Є низка вулиць, які зберегли свої історичні назви: Білосток, Набережна, Слобода, Дворцьова, а також географічні. Серед сучасних назв переважають пов’язані з конкретними історичними іменами. Є «нейтральні»: Піщана, Хвойна.
Після встановлення більшовицького панування розпочалася справжня вакханалія перейменувань. Зникли Монастирищенська вулиця, Роменський шлях, Шибенський вигін, Романівщина, Камагла, Бочанівка, Базар, Дров’яна.
Вулицям присвоювали імена людей, які ніяким чином не були пов’язані з Ічнею. Це і Троцький, і Роза Люксембург, і ще десятки «великих» і трохи менших партійних бонз Радянської імперії, навіть голів Всеросійської ВЧК та Петроградської ЧК.
Ще є чим займатися комісії з перейменувань. Вулиця Чернігівська носила назву Комунівської, яка споконвічно називалася Камагла. Кому не подобається прадавня назва, від якої віє ще татарськими часами? Але ж ні, перейменовувачі не захотіли прикрасити ічнянську топоніміку цією красивою самобутньою назвою. Напевно, Чернігів не образився б, якби його іменем назвали якусь іншу вулицю. Наприклад, у Томашівці. Насамперед треба увічнити імена людей, які пов’язані з нашим містом і прославляли його: Яким Сомко, Григорій Стороженко, Костянтин Самбурзький, брати Маслови.
Довгий час радянська влада, на совісті якої мільйони загиблих людей, називала бандитами своїх політичних противників. Дякуючи подвижницькій роботі авторитетних дослідників історії, в тому числі і нашого краю – Володимира Балабая, Віталія Шевченка, Віктора Моренця, Олега-Аріма Шаповаленка, – зняті політичні ярлики з одного з найпослідовніших борців з більшовиками Опанаса Андрійовича Скубана.
У Ічні є вулиця Скорбонського (колишня назва – Пассіонарія). Кажуть, він був відомим іченським (так у той час називали) лікарем, який працював наприкінці ХІХ – поч. ХХ століття. У часи окаянні він отримав для проживання будинок, який раніше належав Івану Михайловичу Маслову та знаходився при його ж миловарному заводі. Завідуючий Іченською лікарнею Левко Левкович, безумовно, був людиною гідною, щоб міська вулиця носила його ім’я, але він мав прізвище не Скорбонський, а Скробонський. Тож помилку треба виправляти.
Микола Терещенко
|