Весняне
Мабуть, весна не за горою,
Бо в грудях лоскотно чомусь.
Про те, що робиться зі мною,
Й собі признатися боюсь.
Трясу своєю бородою
В немолоді уже літа,
А як зустрінуся з тобою,
В душі троянда розквіта.
Плекать примарної надії
Не можу навіть і вві сні,
Та почуття, що душу гріє,
Назавжди лишиться в мені.
Зима зібралася в дорогу,
Весна у дуду виграє…
Я ж буду дякувати Богу
За те, що ти на світі є.
Михайло Хуторний
Так темно скрізь…
Хоч сонця досхочу,
Тому шукаю
Слово і свічу.
У мовчазному траурі тополі…
Сумує свічка серця суєти.
Гарцює кінь російської неволі,
Осліпли кровожадності кроти.
Очолив коновальню цю Капутін,
Повісивши петлю через плече.
З агресорів не був ніколи путній…
У них з-під нігтів вічно кров тече.
Материки розкроюють на частки
В скажених апетитах німоти.
І час від часу – в них у діях пастки…
Підступності невидимі кроти.
Небесний Боже! Хворий час на хама!
Невидимою кров’ю одболи.
Блажен, хто йде несхибними шляхами,
Хто з вірою іде… й завжди були.
Микола Московка
Б Л А Г А Ю Р О С І Ю
Ти сніг небесний кров’ю окропила,
Згубила підло спокій у людей.
Вбиваєш нас. Тебе так осліпила
Безбожна суть страшних твоїх ідей?
Де сіять хліб, запакувала міни,
Земля від згарищ в попелі тремтить,
Забрала радість в кожної дитини.
В твого народу серце не болить?
Церковні дзвони чути поминальні,
Лиха година й горе в дім спішить,
Забуті звуки музики вінчальні,
Невпинно «град» над юністю шумить.
Росіє, сестро, може, ти здуріла?
Із нами в мирі «худо» стало жить?
Гадаєш ти, що в танках ваша сила?
Тобі ж Господь такого не простить!!
Тож зупини смертельний бій на сході,
Хай не гризеться зрада, мов шакал.
За все святе, що є в моїм народі,
Ми подолати зможемо цей шквал.
Прокинься, Русь! Не вмерла Україна!
Згадай роки фашистської чуми,
Як разом підіймалися з руїни,
Щоб зватися в історії людьми.
Ірина Шкребко
|