14 жовтня - особливий день в щорічному календарі українців. На 14 жовтня припадає одразу три знаменних свята ‒ День Козацтва, православне свято Покрови Пресвятої Богородиці та День захисника України.
Відомо, що Запорозька Січ неодноразово змінювала своє розташування і кожен раз, побудову нової Січі козаки розпочинали з закладки нової церкви в честь Покрови Пресвятої Богоролиці. Божа Мати була і залишається покровителькою українських воїнів, - нащадків славних козаків, безстрашних лицарів українських степів.
Відродження боєздатних Збройних Сил та війна на Донбасі з російською агресією за цілісність України, активізували увагу громадьскості до образу сучасного українського воїна - захисника рідної землі, а також породила нові талановити мистецькі твори. Це стосується і народного художника України, академіка живопису, професора Володимира Слєпченка з Києва. Будучи палким шанувальником Качанівки, він вкотре звертається до її багатющої історії, насамперед до вічно живого образу Тараса Шевченка.
Твір «Побратими третьої роти» виник як реакція Володимира Слєпченка на реальні події сучасної української історії – Майдан, Революція Гідності, війна на Донбасі. Тема твору – Тарас Шевченко як духовний Провідник і Вождь нашого народу у цей переломний період вітчизняної історії. Робота писалася в 2016 році під враженннями від жорстоких боїв українських бійців з сепаратистами за Донецький аеропорт. На ній Тараса Шевченка зображено серед трьох українських бійців, одягнутих в сучасну уніформу.
На задум картини вплинув той факт, що після царського суду 1847 р. над членами Кирило-Мефодіївського братства, Шевченка, для покарання і перевиховання, було відправлено рядовим солдатом до 3-ї роти 5-го лінійного батальону Оренбургського окремого корпусу. Цей батальйон ніс службу в Орській фортеці, побудованій в межиріччі рік Урал та Ор. Тут і проходив свою 10-літню військову службу-заслання «с запретом писать и рисовать» Тарас Григорович.
В центрі твору зображено самого Шевченка періоду заслання у військовій формі того часу, на його голові – солдатський кашкет з написом «3Р» – тобто «Третя рота». Позаду – портрети трьох реальних бійців 3-ї роти 5-го батальону аеромобільної бригади ЗСУ, котрі воювали під Іловайськом та в Донецькому аеропорту. З них два (ліворуч та праворуч) – залишилися живими, а третій – на задньому плані, їх побратим, загинув смертю героя (його портрет написано з фотографії). Хлопці розповідали, що у короткі паузи поміж запеклими боями, коли усюди на них чигала люта смерть, бойовий дух українських бійців підтримували рядки з поезій Кобзаря та пісні на його тексти. Воїни посміхаються (бо вони вижили смерті на зло), але їхні посмішки гіркі, тому що багато їх друзів полягло за волю рідного народу, за незалежність України. У цій боротьбі незримо з ними був і Шевченко – їх побратим із третьої роти. В руці він тримає замальовки Донецького терміналу, де бойовий дух українського війська зламав психологічний хребет сепаратистів та російських окупаційних військ.
Твір «Побратими 3-ї Роти» (2016) входить до авторського циклу творів «Обличчя війни», що включає також полотна – «Матір Божа Донецька милосердна» (2015) «Портрет кіборга з позивним «Ангел» (2017) «Портрет морського піхотинця з позивним Джон» (2017).
Художник, який завжди тримав свою руку на пульсі важливих подій, часто бував у Київському військовому госпіталі, де свого часу проходила виставка його творів. Там він познайомився з пораненими українськими воїнами – учасниками АТО. Митця вразила їх зовнішність, долі, характери. В обличчях колишніх бійців присутня внутрішня сила, яка додавала їм рішучості та мужності на полі бою, а потім допомагала продовжувати жити далі не убогим життям каліки, а повноцінним життям людини з обмеженими фізичними можливостями. Портрети українських воїнів з позивними Ангел та Джон стали дорогоцінними високохудожніми документами нашої історії, яскравими мистецькими творами, котрі зафіксували героїчний та жертовний дух епохи становлення сучасної української армії.
Станіслав Бушак,член Національних спілок журналістів та художників
|
