Всеукраїнська громадська організація «Діаспора чеченського народу» минулого тижня провела в Ічні «День чеченської культури». Вихідці з Чечні: голова правління ВГО Салман Садаєв та керівник студії чеченської мови при ВГО Тамара Сангарієва приїхали на запрошення нашого земляка Юрія Косенка, керівника громадської організації «Українська Ініціатива».
Як зазначив у вступному слові Салман Садаєв, діаспора чеченського народу пропагує власну культуру для того, щоб спростувати стереотипи, які вкорінилися про чеченців у багатьох людей. Насправді чеченський народ миролюбивий, з давніми традиціями і звичаями.
Юрій Косенко – науковець, перекладач і дослідник багатьох культур. Зокрема, й чеченської. Слід волелюдного народу почав відстежувати навіть на ічнянській землі: у Довбнях колись жив чеченець, про долю якого могли б більше розповісти архівні відомості. Тому дослідницька робота тут ще триватиме.
Він розповів, що як і українці, чеченці своє право на свободу виборювали століттями, зокрема й у царської Росії. І це вже ріднить два народи. Крім того, знахідки поліського бурштину у Чечні та чеченської бронзи в Україні свідчать про торгові взаємовідносини ще у далекому минулому. А система оповіщення про небезпеку мала схожу схему. І козаки й чеченці, у разі небезпеки, сигналізували вогнем. Тільки останні для цього зводили віддалені на багато кілометрів муровані вежі, які з незапам’ятних часів подекуди збереглися й досі.
Археологічні дослідження простежують розвиток предків чеченців протягом сорока тисяч років. Найвідомішою культурою проточеченців була культура Урарту, яка набула свого розквіту у І тисячолітті до нашої ери.
До наших днів височать башти некрополя – міста мертвих Цой-Педе на півдні Чечні, зведеного у Середньовіччі, де десятками років не розкладалися тіла похованих. Це найбільше місто для захоронень на Кавказі.
Ще одна перлина культурної спадщини – Тумсойська вежа. Через свою унікальність вважається шедевром архітектури. Завдяки унікальному будівництву системи опалення вона обігрівалася лише одним вогнищем. А складана система підвідного водогону, яким вода подавалася із найближчого джерела, робило цю фортецю неприступною.
Водночас, зазначив доповідач, Чеченська республіка зазнала великої руйнації культурної спадщини.
Із карщими представниками літератури ознайомила Ольга Тимчишин, заступник голови ГО «Українські ініціативи».
У кожній культурі саме приказки збагачують мову. Тамара Сангарієва приділила цій темі свій виступ. Було надзвичайно цікаво слухати приказки та їхнє тлумачення. Ось деякі з них: «Чеченець бере у родину гени», «Псується чоловік – пропадає сім'я, псується жінка – гине народ» (ця приказка говорить про величезну роль жінки), « Погана вдача зробила з князя раба, а ввічливість – із раба князя», «Поганій господині подобається спина гостя».
Бажання жити самостійно чеченці назавжди закарбували у своїх вітаннях: «приходь вільним» – при зустрічі, «іди вільним» – на прощання, «залишайся вільним» – побажання.
Для чеченців батьківщина – це «земля батьків», а рідна мова – це «мова матері».
Сподобалося усім і виконання української пісні «Ніч яка місячна» чеченським співаком Шаріпом Умхановим, а також виступ хореографічного колективу «Вайнах», які організатори показали у записі.
Мабуть розділю думку багатьох присутніх у залі, що такого етносу хотілося чути ще більше, але гостям час було прощатися.
На завершення вони вручили подяки та подарунки голові РДА Олександру Бондарю – за організацію заходу, голові районного товариства літераторів «Криниця» Станіславу Маринчику – за просвітницьку діяльність, директору ПП «Формат» Віктору Власку – за співпрацю, члену ГО «Українські ініціативи» Сергію Погуляйлу – за активну участь.
Керівники органів влади щиро дякували за культурно-просвітницьке свято, а засновник «Соколиного хутора» Микола Череп ще й запросив представників чеченської діаспори до себе на гостину. На що почув схвальну відповідь.
У фойє школи мистецтв можна було переглянути виставку предметів побуту і декоративного мистецтва чеченського народу.
Ніна Наливайко
|
