Парафіївська об’єднана територіальна громада вже розпочала свою діяльність у новому форматі. Очолила її Валентина Карпенко. Ще до виборів, у вересні, у складі чернігівської делегації вона побувала в Латвії. Наші земляки переймали досвід іноземних партнерів з питань децентралізації влади, об’єднання територіальних громад, ознайомлення з кращими практиками у сфері реформ місцевого самоврядування. А в жовтні латвійські експерти відвідали новостворену громаду.
– Міністерства захисту навколишнього середовища і регіонального розвитку та іноземних справ Латвійської Республіки співпрацюють з об’єднаними територіальними громадами Чернігівщини, – розповідає селищний голова Парафіївської об’єднаної територіальної громади Валентина Карпенко. – Вони надають методичну і практичну допомогу щодо об’єднання трьох пілотних територіальних громад області: Парафіївської селищної, Кіптівської та Вертіївської сільських. Ми відвідали ряд великих і малих населених пунктів: Ригу, Добеле, Кримунас, Ауце, Бенес, Лієлауце – і зрозуміли, що там є чому повчитися.
– Хто управляє територіальними громадами у Латвії?
– Об’єднаною громадою керує дума, а волостями, що об’єдналися, – старости. Голову думи обирають не прямим голосуванням, як у нас, а обрані в думу депутати. Старост призначає дума. Вони мають транспорт і приміщення. Крім старост, працює секретар, соціальний працівник і відповідальний за благоустрій населених пунктів волості. Людям не доводиться бігати з паперами від однієї установи до іншої, як у нас. Вони подають заяву секретарю, електронною поштою її надсилають до центрального офісу об’єднаної територіальної громади. Там оформляють необхідний документ, ставлять печать, електронний підпис керівника і відправляють електронною поштою в установу, в яку звертався заявник. Цю практику будемо запроваджувати і в Парафіївській об’єднаній громаді.
Відповідальний за благоустрій турбується, щоб комунальне підприємство, яке знаходиться в центрі, вчасно виконало роботу. Соціальний працівник допомагає сім’ям в оформленні пільг, надає юридичну та іншу допомогу. Він не доглядає одиноких і немічних, як у нас. Цими людьми опікуються центри соціальної допомоги і будинки престарілих.
Ми побували в одному з центрів соціальної допомоги у віддаленому населеному пункті Лієлауце. Кожен мешканець має окрему кімнату зі зручностями, місце, де може приготувати їжу. Поряд є магазин промислових і продуктових товарів, неподалік – приміщення старости.
У них не роздуті штати працівників. Наприклад, у будинку культури волості працює одна людина, а інші фахівці, зокрема хореограф, керівник хору, приїздять із центру територіальної об’єднаної громади. У поліції м. Добеле чергують усього двоє працівників. Місто поділене на квартали, ведеться відеоспостереження. У разі необхідності – викликають оперативну групу.
– За рахунок чого живе громада?
– У кожному населеному пункті є своє виробництво. У Бенесі – пивзавод та фабрика, де виготовляють свічки. В Ауце працює машино-тракторний завод, у Лієлауце, де всього кілька будинків, – невеличка кондитерська фабрика, виготовляють цукерки. Податків державі сплачуть всього 20%, на місцях залишається – 80% коштів, якими розпоряджається громада. Податок на доходи фізичних осіб (ПДФ), який у нас взагалі не надходить, у них залишається 80%. На нерухомість та природні ресурси – 100%.
– Що найбільше сподобалося в Латвії?
– Латвія – дружня Україні держава. Люди там відкриті та доброзичливі. Де ми не були, нас зустрічали з відкритою душею, а на прощання бажали добра і миру на нашій українській землі. Вразила культура латишів. Скрізь чистота, порядок, благоустрій. Чітко налагоджено транспортне сполучення. Ніде не побачиш п’яних, всі люди чимось зайняті. Навіть у віддалених населених пунктах прекрасні дороги. Дітей змалку привчають до праці. Більшість отримують музичну освіту. У багатьох населених пунктах є музичні школи та школи мистецтв. У загальноосвітніх – діти здобувають і професійну підготовку. Ми побували в одній із таких шкіл у Добеле, де на вибір готують перукарів, працівників готелів, кухарів, механіків.
Звичайно, і в Латвії є проблеми. Країна не надто багата. Допомагає Євросоюз: ремонтують школи, лікарні, дитсадки, будинки культури, дороги. Землі не такі родючі, як у нас, але завдяки високорозвиненим технологіям отримують хороші врожаї. У Латвії високі тарифи на комунальні послуги. І хоча заробітна плата порівняно з Україною вища, а мінімальна пенсія становить близько 200 євро, молодь їде працювати в інші держави Європи, зокрема, Німеччину.
– З якою метою приїжджали латвійці у Парафіївку?
– Група латвійських експертів вивчала, в яких умовах працює наша об’єднана громада, щоб надати практичну допомогу. Відвідали установи Парафіївки, Іваниці та НІКЗ «Качанівка». Зокрема, зустрілися з активом об’єднаної громади, сільськими головами, депутатами і членами виконкому та керівниками установ селища.
– Що плануєте зробити найближчим часом як очільник об’єднаної громади?
– 30 листопада відбудеться перше засідання першої сесії Парафіївської об’єднаної територіальної громади. На сесії затвердимо статут, регламент роботи селищної ради та виконкому. Визначимося, в яких населених пунктах і коли будемо обирати старост. Але ці вибори відбудуться не раніше, ніж за 70 днів від дати проведення сесії. До 1 січня 2016 року всі штатні працівники працюватимуть як і раніше: сільські голови виконуватимуть обов’язки старост, секретарі на місцях будуть проводити нотаріальні дії та видаватимуть необхідні довідки, бухгалтери теж виконуватимуть свою роботу.
Далі підбиратимемо кадри, створюватимемо управлінський апарат і формуватимемо бюджет об’єднаної громади. Наше перше завдання – зберегти кадри, об’єкти соціальної сфери, створити центр надання адміністративних послуг для населення та організувати його роботу. Але зробити це так, щоб люди не відчули незручностей від того, що ліквідовані сільські ради, а навпаки поліпшити якість надання цих послуг.
Наталія ЄПІФАНОВИЧ
|