Починаючи з 2013 року в Україні функціонує Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. До даного електронного реєстру вноситься інформація щодо об’єктів нерухомого майна (земельні ділянки, а також об’єкти розташовані, на земельній ділянці – житлові будинки, квартири, будівлі), їх власників, документів на підставі яких належить таке право власності, наявні обтяження щодо такого об’єкту нерухомого майна та інформація щодо інших речових прав (наприклад, інформація щодо права оренди). Із створенням реєстру розпочався новий етап державної реєстрації прав на нерухоме майно, який має на меті забезпечити визнання та захист державною прав власності на об’єкти нерухомого майна, спростити процедуру такої реєстрації.
Одним із головних позитивних аспектів, пов’язаним із функціонуванням реєстру, стало надання можливості прямого доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Закон визначив, що державним реєстратором цього реєстру є нотаріус як спеціальний суб’єкт, на якого покладені функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Це дає можливість спростити процедури державної реєстрації речових прав, набутих за договорами та виданими нотаріусами свідоцтвами про право на спадщину. Якщо раніше після укладання, наприклад, договору купівлі-продажу житлового будинку покупець повинен був звертатись в бюро технічної інвентаризації за реєстрацією свого права власності, то тепер таку реєстрацію проводить нотаріус одночасно з посвідченням договору. Тобто, того ж дня покупець отримує всі необхідні документи, які підтверджують його право власності на придбаний житловий будинок і непотрібно звертатись до будь-яких інших державних установ. Така одномоментність купівлі нерухомого майна і реєстрації права власності на нього не тільки полегшує для громадян процедуру реєстрації, а й сприяє захисту їх прав – унеможливлює шахрайські дії щодо об’єктів нерухомого майна.
Нотаріус може перевірити правильність оформлення документів на стадії посвідчення договору чи видачі свідоцтва, попередити порушення прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, забезпечити вірогідність внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно без помилок, тому що, посвідчуючи договір чи видаючи свідоцтво, він дуже ретельно перевіряє всі реквізити документів.
Надаючи право державної реєстрації за нотаріально посвідченими правочинами та виданими свідоцтвами про право на спадщину, предметом, яких є нерухоме майно нотаріусу, законодавець потурбувався про те, щоб ця послуга була прозорішою та гарантованою з юридичної точки зору.
Таким чином мінімізується кількість інстанцій, отримання інформації від яких необхідно для вчинення нотаріальних дій, та впроваджується принцип «єдиного вікна», коли нотаріус сам здійснює роботу з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно шляхом отримання необхідних відомостей для вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном та одночасним здійсненням процедури державної реєстрації речового права, що виникло внаслідок посвідчення договору чи видачі свідоцтва про право на спадщину, предметом яких є нерухоме майно (будинок, квартира, земельна ділянка).
З метою подальшого спрощення процесу державної реєстрації та надання йому ознак сучасності та цивілізованості було внесено зміни до законодавства, які розширюють повноваження нотаріуса щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно в частині реєстрації права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Лариса Варзагер, приватний нотаріус Ічнянського районного
нотаріального округу Чернігівської області
|