Дівчата з нетерпінням чекають магічну Андріївську ніч, бо кожна хотіла дізнатись, чи довго їй ще в дівках ходити і за кого врешті вийде заміж. Кажуть, що саме ці гадання на Андрія справджуються. Принаймні, моя знайома так наворожила собі долю…
У ніч з 12 на 13 грудня Дарина зі своїми найкращими подругами Мариною та Оксаною зібралися поворожити. Написали на папері різні способи гадання-ворожіння, про які дізналися від колег по роботі, у соцмережах, бабусь, мам. Підготували атрибути. Одним словом, взялися за справу серйозно. Потім зачинилися у кімнаті, запалили свічки – і до магічних дій.
Ворожили на воску, чоботах, по кавовій гущі, а ще бігали на вулицю, запитували ім’я перехожих чоловіків. Дарині наворожили, що її чоловік буде Микола, та ще й у пагонах. У дівчини не було ніяких знайомих із таким ім’ям. Та ще й у пагонах! Тому, як і її подруги, про ворожіння через кілька днів забула. Пройшло півроку. Про Андріївське гадання Дарина не згадала б ніколи, якби не один випадок. Вона затрималася на роботі, тому поверталася додому пізно. Раптом за спиною почулись швидкі кроки, – хтось біг. Потім тупий удар у спину… Дівчина прийшла до себе, відчувши на своєму обличчі доторки теплих і ніжних рук. Вона розплющила очі й побачила вродливого юнака. Хлопець допоміг Дарині піднятися. Він розповів, як побачив, що хуліган збив її з ніг і вирвав сумочку. Хлопець не міг пройти осторонь – наздогнав злодія, забравши вкрадену річ.
Рятівник назвався Миколою. Він провів Дарину додому, яка ніяк не могла оговтатись від шоку. Юнак взяв у дівчини номер мобільного. Вони телефонували одне одному, потім почали зустрічатися. Закохалися. Але Микола чомусь не розповідав, де працює. Коли дівчина розпитувала чим хлопець займається, він то відмовчувався, то говорив, що майстер на всі руки.
Одного разу Дарина, як завжди,чекала Миколу на їхньому місці, та чомусь він затримувався. Пройшло хвилин сорок. Дівчина вже збиралася іти геть, коли раптом з’явився Микола – в офіцерській формі і з букетом лілій. Він розповів, що навчається у військовому інституті й цього дня вони зустрічали високого гостя, тому й не прийшов вчасно. Глянувши на погони, дівчина й згадала Андріївську ворожбу.
Хочете – вірте, хочете – ні, але згодом Микола й Дарина одружилися. Хоча дівчина й досі не може збагнути, чи то долю визначено ще до народження людини, чи то, знаючи про те, що нас чекає, ми самі себе підсвідомо налаштовуємо на ці події…
Світлана Цюпка
|