Після публікації у попередньому номері «Трудової слави» матеріалу «Моральна травма – від травматолога» до редакції надійшло кілька відгуків читачів з Ічні – пацієнтів Володимира Гарчинського. До сліз вразила мене стаття «Моральна травма – від травматолога». Мені 59 років. За своє життя доводилось звертатися до Володимира Гарчинського не менше восьми разів. Тільки на лікарняному ліжку у травматологічному відділенні минулого року провела більше двох місяців. Цей лікар витягнув мене з того світу, бо були моменти, коли всі розводили руками, а Володимир Іванович не залишив, а рятував – і врятував. Я й зараз ще на милицях. Але як тільки зможу дійти до лікаря, я йому за кожен день, що він мене лікував, поклонюся по сто разів. Дуже вдячна йому та всьому колективу травматологічного відділення за чуйність і доброту. У травматології обласної лікарні, де я лежала також більше двох місяців, лікарів більше і теж хороших, але таких, як Володимир Іванович, немає. Бо він – лікар від Бога. Прошу шановних головних лікарів Д. Івасюка та О. Денисенко, голову профкому Т. Майдан оголосити від мене і тисяч таких, як я, щиру подяку та низький уклін Володимиру Гарчинському. Дай, Боже, йому здоров’я й терпіння ще на багато-багато років, щоб він і далі рятував людей.
Галина Зубчук
Лікар-травматолог Володимир Гарчинський – хоч і строгий, але хороший спеціаліст. Років сім тому навіть у свій день народження він допоміг моїй 7-річній доньці Жанні. Дитина впала і вибила чашечку в лікті лівої руки. Володимир Іванович загіпсував лікоть, а наступного дня направив у Чернігів до дитячого травматолога. Після Гарчинського, сказав обласний лікар, вже нічого робити не треба було. Людмила Пашко
Володимир Гарчинський – людина великої душі та високопрофесійний фахівець. Минулого року мені довелося звернутися до лікаря з переломом руки. Ставився до мене добре. У черзі, чекаючи на прийом, поряд зі мною сиділа мама з малою дитиною і вела з нею мову, що цей дядьо (так вона називали самого лікаря) хороший, не треба боятись, – і дитина вийшла з кабінету посміхаючись. Вважаю, що батьки повинні підготувати себе і дітей до відвідин медиків. До того ж, у лікаря немає часу дарувати людям посмішки, бо йому треба оглянути багато пацієнтів. Варвара Стрижак
Мене звуть Оксана, я рідна тітка своєї племінниці і погані відгуки в сторону моєї Іри мене обурюють.Судячи по вашим відгукам, шановні читачі, іра повинна була на таке відношення лікаря Гірчинського закрити очі і з сльозьми промовчати.Мені цікаво , якби ви були в такому становищі , а якщо ще "не дай боже" покалічив когось із ваших рідних, ви б теж закрили б очі і промовчали і простили б цьому лікарю його недбалість в роботі?Не можна засуджувати Іру в цій неприємній ситуації, вона вступилась не за себе , а за свою маленьку дитину , яка ще сама вступитись за себе не може.Є багато молодих фахівців які не погано виконували б свою роботу.І не обовязково посміхатись , достатньо просто з паціентом себе ввічливо поводити,ЛЮДЯНО.Робота є робота, а свої особисті проблеми потрібно вдома залишати.З повагою Оксана Самара!!!
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
