Третьої неділі жовтня у Вишнівці святкували День села.
Неділя хоч і видалася похмурою, дощовою, але до центральної площі у з усіх куточків поспішали люди. І скоро вона наповнилася веселим гамором. Свято розпочав наш земляк: музикант, співак, композитор і поет Микола Кузьменко:
– Хлібороб… Найпочесніша і найнеобхідніша професія на землі. І поки житимуть люди, вони високо шануватимуть працю тих, хто вирощує щедрі врожаї. Україна має найбільше чорноземів у світі, однак місцевій агрофірмі «Мета», яке очолює Алла Грищенко, доводиться господарювати на сіропіщаних малопродуктивних землях. Проте – це одне з кращих фермерських господарств нашого району, де крім рослинництва розвивають і тваринництво.
Шанобливо відгукувалися у вітальному слові про трударів села припутнівський сільський голова Олександр Даниленко та голова районної ради Григорій Герасименко, побажавши процвітання селу та агрофірмі. Була тут і депутат, керівник районної організації партії «УКРОП» Галина Шадура із сином, директором ТОВ «ЄВРО ЕКО ІНВЕСТ» Сергієм.
Пишний коровай від трудівників села Вишнівки Аллі Грищенко вручила найменша учасниця Ічнянського районного об’єднання літераторів «Криниця», лауреат міжнародних поетичних фестивалів Діана Швидченко.
Подякувавши за теплі слова Алла Костянтинівна запевнила, що для неї важливо зробити життя вишнівських людей ще кращим та щасливішим.
У Вишнівці, здається, вперше за час проведення у районі днів села була організована презентація. Зокрема, Микола Кузьменко представив власну книжку «Моє рідне село Вишнівка», у якій дослідив історію нашої малої батьківщини.
Після усіх урочистостей господиня свята запросила до частування. А щоб смачніше було, розважав естрадними та українськими піснями Микола Свердлик, який теж родом з Вишівки. Потягло пахучим димком від вогнища, де над козацькою кашею чаклували Анатолій Дядюн, куховарка Галина Дрозд, активістка села, листоноша Любов Пабат. Каша вдалась на славу. А смачні шашлики до козацької каші готував Костянтин Самойленко, багаторічний помічник керівника «Мети». Вишнівські господині напекли ще й українських пампушок, одні традиційно приправили часником, а інші подали з маком.
Ще довго грала музика і веселилися люди. Горіло вогнище, пахло кашею та шашликами. А люди все ділилися й ділилися одне з одним спогадами, які зігрівали душі співрозмовників, та дякували організаторці чудової зустрічі земляків.
Дай, Боже, щоб започатковане свято села, відзначали щороку, щоб до села прилітали лелеки, народжувались діти, щоб село відроджувалося.
Антоніна Трохименко
|
