|
|
Головна » 2015 » Січень » 26 » Мама щаслива, що син залишився живий
09:02 Мама щаслива, що син залишився живий |
Під час першої мобілізації у райвійськкоматі проходили службу 39 військових. Серед них – 22-річний ічнянець Дмитро Семенченко. У травні штат службовців скоротили і хлопців перевели у Десну та Гончарівське. Після двотижневого навчання у Десні Дмитра відправили в Харківську область, де служив у штабі, а 15 червня у складі 41-го батальйону – на Донеччину.
– Наш взвод охороняв блокпост, який стояв понад дорогою у селі Ольховатка, – розповідає Дмитро. – Сепаратисти постійно обстрілювали з «Градів», гранатометів та мінометів. Було таке, що й місцеві жителі хотіли, аби ми погоріли: вночі підпалили суху траву біля блокпосту.
Бійці їхнього батальйону постійно змінювали місце дислокації. А минулорічний День незалежності Дмитро запам’ятав назавжди. Того дня, під час мінометного обстрілу блокпосту в с. Малоорлівка, він отримав поранення в ліве стегно. Дмитра «уазиком» доставили у лікарню Дебальцевого, де витягли осколки. Лікувався він і в Харківському військовому госпіталі, потім – у Десні.
– Бійцям, які мають вогнепальне сліпе осколкове поранення, на реабілітацію дають всього 15 днів, – каже рядовий стрілець Дмитро Семенченко. – Це замало для одужання. За час проведення АТО багато моїх побратимів постраждали від ворожого вогню, але грошову компенсацію за поранення так і не отримали. Заробітну плату нам виплачують, але здоров’я на ті гроші вже не купиш. Офіцери отримують звання, ордени і медалі, але жоден простий солдат чи сержант їх не отримує.
Учасникам АТО передбачені численні пільги та виплати, та на практиці бійцям та їхнім родинам дуже складно ними скористатись. Адже зібрати документи для отримання статусу учасника бойових дій – величезна проблема. Зокрема, рядовий Семенченко поки що має лише запис у військовому квитку про те, що брав участь у зоні антитерористичної операції.
Живе Дмитро у будинку з мамою Оленою Борисівною, яка щаслива, що син залишився живий. Із шестирічного віку його та 12-річну сестру виховувала сама. Будинок Семенченків опалюється газом, але циркуляційний насос вийшов із ладу, тому топлять дровами, які сьогодні дуже необхідні родині.
До мобілізації Дмитро працював на маслозаводі експедитором, захоплювався футболом, неодноразово захищав честь міста і району на змаганнях. Хлопець сподівається, що попри поранення й надалі зможе займатися улюбленим видом спорту.
Наталія ЄПІФАНОВИЧ
|
|
Переглядів: 492 |
Додав: 12345
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
|
|
