За останнє десятиліття українці все більше стали усвідомлювати різницю між совковим (читай російським) безладом та корупцією і європейським укладом і порядком, все більше промисловців та підприємців України бажають працювати і вже працюють за європейськими стандартами та цивілізованими законами. Не виняток тому і мисливська галузь.
З початку двохтисячних років, з деяким запізненням (у порівнянні з іншими галузями), дещо повільно, але мисливські угіддя Чернігівщини все ж таки почали переходити до управління справжніх фахівців і господарів, мисливців і дійсних любителів та ентузіастів цієї справи. Зрозуміло, будь що нове, цивілізоване, прогресивне не може прийти на зміну без супротиву старого і корумпованого устрою.
Яскравий тому приклад – історія мисливського господарства ТОВ «МРП «Єгер», угіддя якого складають 17786 га, що менше 5% території Ічнянського та Борзнянського районів, де вони розташовані. До угідь входять або межують з ними села Івангород, Більмачівка, Крупичполе, Сваричівка, Вишнівка, Припутні, Печі, Омбиш. Очевидно, що угідь достатньо і для мисливців, і для потенційних користувачів. Кому завгодно можна їх брати, наводити порядок, працювати, полювати і не руйнувати вже створене. Та щоб зрозуміти суть проблеми, доречно розповісти, що було до і після приходу на ці угіддя підприємства «Єгер».
Роками на території Ічнянського району, як і на більшості підконтрольних Українському товариству мисливців та рибалок (УТМР) угідь, не належним чином велось мисливське господарство: не проводились основні біотехнічні заходи, процвітало браконьєрство, щорічно знижувалась чисельність основних видів мисливських тварин, із мисливців здирались значні кошти за полювання на дичину, якої практично не було, єгерська служба отримувала 0,25-0,5 мінімальної зарплати. Мисливське господарство скочувалось у прірву та існувало на папері, зате браконьєрство було реальним і непоборним. Такі мізерні і важливі державні ресурси, як то є дикі мисливські тварини, наближались до повного знищення. Місцеві мисливці роками не могли потрапити на законне полювання на копитного звіра, не мали жодних суттєвих пільг, при цьому платили значні гроші.
У 2011 році колектив дійсних ентузіастів мисливської справи виявив бажання застосувати свої знання та можливості і підняти з колін мисливське господарство на зазначених територіях. Як засвідчують документи та висновки перевіряючих органів, ТОВ «МРП «Єгер» отримало мисливські угіддя в користування з дотриманням чинного законодавства України. З таким же дотриманням чинного мисливського законодавства, правил, інструкцій і науково обґрунтованих норм, а головне – з бажанням навести порядок – і почало працювати господарство «Єгер».
Результати не забарилися. З 2011 року чисельність основних видів дичини почала зростати, що є головним показником роботи мисливської галузі, а з окремих видів копитних досягла оптимальної позначки – і на ці види було відкрито офіційне полювання.
З 2013 року місцеві мисливі стали отримувати пільгові ліцензії на кабана (оплата лише державної вартості бланка ліцензії), у кількості – 50% ліміту добування. Такою кількістю пільгових ліцензій для місцевих мисливців може похвалитись не більше 3-5 мисливських господарств по всій Україні!
З 2011 року всі місцеві мисливці, а таких майже 50 чоловік, отримують відстрільні картки на пернату дичину і хутрового звіра за символічною ціною – одна гривня. Господарство почало активно розвивати мисливське собаківництво, проводити змагання, виводки та інше. Нарешті мисливці отримали можливість виховувати своїх собак не на ціпках і дворах, а в угіддях та під наглядом фахівців-кінологів.
Була відбудована інфраструктура господарства за сучасними вимогами, укомплектована та оснащена єгерська служба, яка почала отримувати достойну зарплату. Не соромно в таке господарство запрошувати мисливців будь-якого рангу і статку. І місцеві мисливці не за бортом, про що ще їм мріяти: наявність дичини, безкоштовне полювання, необмежений (але у рамках закону) доступ в угіддя. Одна умова – ніякого браконьєрства! Більшість мисливців, як місцевих, так і приїжджих, з розумінням сприйняли новий європейський режим ведення мисливського господарства ТОВ «МРП «Єгер», пішли на співпрацю з господарством та боротьбу з браконьєрством.
Але знайшлись і такі, кому до вподоби старий безлад і безконтрольність, хто не прийняв і не може прийняти нові, цивілізовані методи ведення мисливського господарства і полювання, кому в угіддях нехай і пустеля, абибраконьєрська вольниця. І полетіли у різні інстанції Чернігівщини папірці:караул, сільських мешканців «обижають», угіддя незаконно відібрали, полювати і навіть ходити на рідній землі не дають, відберіть угіддя назад.
Не раз мені особисто доводилось розбирати подібні скарги, в тому числі і в Чернігівській області, від буцімто обділених і ошуканих місцевих мисливців. Не станемо цитувати шановним читачам ці безглузді витвори чорнильного мистецтва, заповнені повною ахінеєю, перекручуванням фактів, відвертим наклепом, незнанням законів, трактовкою всього і вся як їм до вподоби. Основний прийом подібних заяв – нагородити город стільки, щоб голова у читаа пішла обертом. Навіть мисливець зі стажем, а не те щоб пересічний громадянин, чи й зможе розібратись у тому нагромадженні усілякої дурні.
Але безпристрасне око фахівця без вагань відділяє мух від борщу і здатне дати оцінку подібним заявам. Ми ж хочемо звернути вашу увагу на те, хто підписує подібні заяви від імені «скривджених місцевих мешканців», в цьому випадку – Борзнянського та Ічнянського районів.
Отож із 15 заявників 11 не є мешканцями згаданих районів (заїжджі козачки); один, А. Тарасенко, застреливши свиноматку, був затриманий з нелегальною зброєю на незаконному полюванні в угіддях ТОВ «МРП «Єгер» та засуджений; четверо узагалі не мисливці і не мають мисливських посвідчень. То чи має подібна компанія представляти інтереси громади двох районів?
Чи не дуже у нас «демократична» держава, щоб по заяві купки незадоволених козачків руйнувати діюче підприємство, відбирати мисливські угіддя і передавати їх?.. До речі, якщо здоровий глузд не візьме верх і угіддя дійсно відберуть у ТОВ «МРП «Єгер», кому їх нададуть? Може, УТМР, як то вимагають заявники? Так УТМР не претендує на ці мисливські угіддя. Взагалі заради кого і заради чого відбирати угіддя у підприємства, яке працює на благо держави й українського народу, за всіма європейськими канонами, виконує всі вимоги українського законодавства, щорічно збільшує чисельність диких мисливських тварин, що є основною вимогою до мисливських господарств, задовольняє умовами полювання 90% місцевих мисливців?
Подібне питання не раз стояло перед земельними та іншими комісіями обласних рад по всій Україні, будемо тримати кулаки, і надіятись, що і Чернігівська обласна рада, і прокуратура вирішать це питання з огляду на інтереси держави і нададуть підприємству «Єгер» можливість працювати й наалі на благо природи, місцевої громади і на радість законослухняним мисливцям.
Володимир Нижник, спецкор всеукраїнської газети «Полювання та риболовля»
|