У нашій свідомості книги – це, перш за все, накопичувачі та зберігачі знань, що передають духовні традиції, культуру, мистецтво від покоління до покоління, об’єднуючи людей різних часів та народів за допомогою слова. Але книга має ще й унікальну здатність – вона лікує людські душі та тіла, відволікає від певних думок.
На початку ХХ ст. американські вчені стали активно розробляти методи сучасного лікування книгами, тож тоді й виник термін «бібліотерапія» – лікування книгою.
Та про цілющу силу слова знали з давніх-давен. При вході у бібліотеку єгипетського фараона Рамзеса ІІ висіла табличка «Аптека до душі». З душевним здоров’ям книга асоціювалася і у давніх греків. Піфагор, видатний філософ-математик і відомий цілитель, поряд з травами застосовував літературу, поезію для лікування низки захворювань. Авіценна, учений філософ та лікар, у «Книзі зцілення» писав «про три засоби в руках лікаря», і першим із них було слово. У ХІІ ст. читання Корану у каїрському госпіталі вважалося частиною лікувального процесу. Далі бібліотерапію почали активно застосовувати лікарі. Наприклад, англійський лікар Т. Сайденгелі в ХVІІ ст. «прописував» пацієнтам популярний у ті часи роман Мігеля де Сервантеса «Дон Кіхот», бо помітив, що після його прочитання книги покращувався настрій, і зцілення проходило швидше. В інших країнах лікарі рекомендували своїм хворим, крім приписаних ліків, прочитати декілька сторінок розважальної літератури.
Бібліотерапія активно застосовувалася лікарями і для ветеранів Першої світової війни. Ця програма мала на меті допомогти солдатам упоратися з психологічними травмами, які вони отримали на війні. З розвитком технологій, медицини і психології, бібліотерапія поширилася і на освітню та психосоціальну сфери. У 50-ті роки її почали застосовувати у лікуванні дітей. До речі, казкотерапія – один із різновидів бібліотерапії, адже терапевтичні властивості казок були відомі і використовувалися здавна. У казці добро завжди перемагає зло, вона допомагає зняти психологічну напругу в малюків, досягти емоційної рівноваги
У 1927 році вперше в Україні лікування книгами почав застосовувати професор Ілля Вельвовський, невропатолог за фахом, спочатку в психотерапевтичному диспансері, а потім у Харківському психоневрологічному госпіталі. У 1967 році з ініціативи Вельвовського в базовому з психотерапії санаторії «Березівські мінеральні води» (Харківська обл.) було відкрито кабінет бібліотерапії, який очолила бібліограф Агнесса Міллер.
Бібліотерапія ефективна в роботі з усіма віковими категоріями читачів, з хворими і здоровими людьми. Адже книга заспокоює, допомагає звільнитися від негативних емоцій та депресій, відкрити в собі здібності та таланти. Вона дає можливість коректувати поведінку, впливати на характер людини і допомагає у вирішенні різних проблем.
Тож будьте здорові і отримуйте задоволення від читання та власне й самого життя!
Тетяна Дорошенко, бібліограф
Фото автора
Олександр Петраускас, учасник бойових дій у зоні АТО
|
