|
|
Головна » 2016 » Лютий » 19 » Кіна немає і, мабуть, не буде
14:29 Кіна немає і, мабуть, не буде |
1985 року, до сорокаріччя Перемоги, в Ічні відкрили кінотеатр на 408 місць із гучною назвою «Перемога». Із 2000, коли реорганізували кіномережу, кінозал для глядачів закрився. У звільнених приміщеннях почали відкриватися магазини та бари. Та й тих 2010 року «попросили» піти,із орендарів лишився лише один магазин.
Сьогодні у приміщенні кінотеатру, яке займає майже 900 квадратних метрів, відсутнє опалення, а сама будівля потребує серйозного ремонту. Торік у липні оренда квадратного метру площі становила майже 44 грн. Знайшовся і потенційний орендар, який хотів орендувати частину приміщення площею 92 кв. м. Однак відмовився, бо для нього високою була виставлена сума оренди – 4000 грн. Цього року оренда квадратного метра буде ще дорожчою і залежатиме від площі та індексу інфляції. Тож цілком можливо, що ціна оренди знову нікого не привабить.
А може б було краще, якби в кінотеатрі знову почали показувати фільми? Біля великого кіноекрану могли б збиратися сім’ї, діти, молодь і з користю проводити час. Однак цього, вочевидь, не буде, адже ще 2013 року через брак коштів скоротили посаду методиста з кінообслуговування. Відповідальної людини за організацію кіносеансу немає і заради показу кінофільмів для двох чи навіть трьох десятків кіноглядачів відновлювати штатну одиницю не будуть. Ось так через гроші, бюджетні та власні, більшість людей поступово поринула в буденність і тепер не хоче з неї вириватися.
Тим часом у містах відроджується кіноіндустрія. У Мені, наприклад, чисельність населення майже така ж як і в Ічні, а кінотеатр досі працює. Діє він при центрі культури і дозвілля, керує яким Олена Бикова. По телефону вона розповіла, що для відродження у людей інтересу до кіно, влітку вони організовували перегляд фільмів під відкритим небом. Кінокартини демонстрували на екрані, який висів на фасаді кінотеатру, а люди сиділи на траві, застеленій власними покривалами. А під час літніх канікулах менчани постійно проводять кіносеанси для дітей у пришкільних таборах. Крім того, фільми демонструють щотижня, у суботу та неділю. Показують сучасні кінострічки і сплачують 250 грн. за право їх публічного показу. Щоразу на сеанс приходить в середньому двадцять чоловік, а квиток коштує лише п’ять гривень.
Собівартість не відбивається, але й відмовлятися у Мені від кіно не збираються. Знайшли вихід із ситуації – створили клуб документального кіно із прав людини. Показ таких фільмів не потребує ліцензійної плати. Щомісяця відбуваються засідання клубу, люди безкоштовно переглядають тематичну кінострічку, а потім її обговорюють.
Шкода, що наш кінотеатр не виконує свою місію. Дуже б хотілося…
Андрій Грудницький
|
|
Переглядів: 472 |
Додав: lora
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
|
|