Евакуація
Команда ічнянських волонтерів оперативно працювала від самого початку евакуації.
– Вивозили в Івангород, Іржавець, Парафіївку, Южне. Долучилися перевізники Юрій Конов, Михайло Радченко, Григорій Бабич, – розповідає Євген Зінич. – Ще два роки тому, коли був депутатом міської ради, разом з однодумцями на сесії порушували питання, щоб виділили гроші на гучномовці та сирени. Ніхто тоді не вірив, що зірвуться військові склади. На виконкомі порушував це питання і Олег Куриленко, теперішній голова Спілки учасників АТО району. Церковні дзвони – це теж досить ефективний метод оповіщення людей не тільки про початок служби, а й про наближення небезпеки. Дякуючи батьківському комітету гімназії рік тому зібрали кошти і прибрали в укритті у гімназії та завезли туди воду, батарейки, ліхтарики. До речі, таке укриття є у приміщенні колишньої міської ради, де можна розмістити 300 чоловік. Але воно у занедбаному стані. На пошті – теж є, та його віддали приватним підприємцям під магазини. 9 жовтня вранці приїхали нацгвардійці, еменесники, піротехніки, вееспешники, їх треба було погодувати. Ці хлопці розповідали, що приїхали по тривозі й навіть не знали, куди їдуть. Елементарне: попити гарячого чаю чи кави хлопцям ніде, де їм зігрітися та переночувати – теж. Тож довелося зірвати замки у гаражі адміністрації, де знаходилася наша польова кухня, бо людини, в якої були ключі, вже не було у місті.
Волонтерам доводилося стукати у хвіртки, вікна, аби розбудити людей, серед яких багато немічних. Від деяких ічнянців отримували смс-повідомлення з проханням забрати їх. До декого їздили по кілька разів, поки знайшли, бо налякані бабусі й дідусі ховалися в погребі. А на це йшов дорогоцінний час.
– Ще один важливий момент, – наголошує Євген Зінич .– У рамках декомунізації вулиці перейменовані. Але в місті не встановлено жодного вказівника з їх назвами. Це дуже ускладнило роботу й рятувальників. Треба майже півтори години витратити, щоб викопати лопатами один град, а будинок, куди він залетів, шукали ще довше. Рятівнику говорять адресу, а він не місцевий і спитати ні в кого: люди евакуювалися.
Гуманітарка
З наступного дня, 10 жовтня, волонтери взялися за доставку гуманітарної допомоги.
– Що в нас було, те й відвезли по всіх селах, які перебувають у зоні ураження, а також у Парафіївку, Іржавець, – розповів Євген Зінич.
У Лучківку, Грабів, Пелюхівку, Воронівку, Буди, Хаєнки, Заудайку,Монастирище відвезли продукти, а також медикаменти, памперси, дитяче харчування. У Дружбу та Августівку – ще й плівку, скло, рами, двері, які передали небайдужі ічнянці. Військовим – газ, генератори, метало-профіль, який надав приватний підприємець Олег Боженко. Разом із прилуцькими козаками доставили продукти пожежникам та нацгвардійцям. Ічнянець Олександр Стрижак, який мешкає у столиці, у зону лиха привіз будівельні матеріали.
– Випадків мародерства поліція не зафіксувала, – розповідає далі Євген Зінич. – Проте вони були. Ми були присутні при обшуку машини трьох гастролерів із Носівки: там були метал, алюмінієвий умивальник, інструменти для розпилювання замків. Поліція у них виявила наркотики і, склавши протокол, відпустила. Але ці хлопці не тільки наркомани, вони приїхали сюди красти, поки населення евакуйоване.
На схід
Не відпочивши як слід, волонтери знову зібралися в дорогу: 15 жовтня вирушили з допомогою на схід.
– У зв’язку із вибухами на арсеналі, військовослужбовців із 58-ї бригади відпустили додому, – каже В’ячеслав Бабіч. – Тож разом з нами повертався на службу розвідник Роман Сова з Гужівки.
Поїздку організував ічнянський козацький полк. У поїздку також вирушили Ігор Кізуб та Ігор Симоненко, яких на Покрову посвятили в козаки.
Отець Дмитро повіз воїнам ікону Святого Меркурія з часткою святих мощей, які постійно перебувають у Катерининському храмі в Чернігові.
Танкістам повезли на замовлення запчастини на бензопили, мастило, інструменти, бочки для мастил, ліки. Там служать ічнянці брати Костенки, Максим та Ігор, а також прикомандирований з військкомату Микола Левченко.
Коли відвезли Романа Сову на службу, там побачили розвідника Євгена Нечесу з Ічні. Заїхали на бойові позиції й до ічнянця Олексія Гармаша та передали йому піддони.
– Там бійці живуть у маленькій старенькій хаті, а навкруги – багнюка. Піддони слугуватимуть їм замість трапів, щоб можна було хоч якось ходити, а не місити багнюку. Бо там і потонути можна, – пояснює Євген Зінич.
Відвідали Петра Бебеха з Парафіївки, а також ічнянців Ігоря Жизнєвського, Михайла Безсмертного та братів Сергія і Михайла Майстренків. Останньому повезли й буржуйку, бо хлопці живуть у наметах. А ще передали маскувальну сітку.
Передали необхідне й Тетяні Дорошенко, Вадиму Кроковному з Ічні та петрушівцю Андрію Черепу, які воюють в одній бригаді.
Волонтери поїхали на відремонтованій машині, а щоб її полагодити швидко, взяли 50 тисяч гривень безвідсоткового кредиту. Два нові колеса до автівки придбали ічнянські пожежники та поліцейські. Збір коштів на ремонт триває.
Наразі військовим треба білі маскувальні сітки, газові балони. І, звичайно, завжди потрібні продукти, зазначають волонтери.
Хто бажає допомогти – приєднуйтеся. Номер карткового рахунку ПриватБанку 5169330511864388 (Петраускас Сергій Сігітасович). У призначенні вказати: «На ремонт авто».
Світлана Цюпка
|
