Тут доживають віку невиліковно хворі люди, які потребують цілодобової медичної допомоги. І це не лише літні й самотні.
– Наше відділення розраховане на дванадцять пацієнтів, а нині у ньому перебуває двадцять шестеро тяжко- й онкохворих, паралізованих та одиноких. З них десять – лежачі, – розповідає старша медична сестра Світлана Драган. – Обслуговують їх два лікарі, п’ять медсестер, шість санітарок. Хворі цілодобово під наглядом. За призначенням лікарів до них приходять медпрацівники фізкабінету та лікувальної фізкультури, роблять масаж, інгаляції. За потреби консультують профільні лікарі.
– Чи всього вистачає вашим хворим?
– Відділення утримується за рахунок районного бюджету, щомісячних благодійних внесків пацієнтів (600 гривень та спонсорської допомоги. Памперси та окремі ліки купують рідні хворих. Харчування – триразове, полуденок пацієнти отримують за умови, якщо є вільні кошти. Звичайно, за 10,35 грн., що закладені в бюджет, тяжкохвору людину прогодувати не можливо. Тому за допомогою звертаємося до благодійників та релігійних громад. Релігійна група «Відродження» з Прилук привозить продуктові набори, курячі стегенця, печиво, апельсини, банани. Молочну продукцію постачає Ічнянський маслозавод.
Благодійні кошти, які надходять на рахунок благодійного фонду «Іченька-Мед», використовуємо і на покращення матеріально-технічної бази. Минулого року відремонтували туалет, сходовий майданчик, кабінети старшої медсестри та медичного персоналу. Закупили нову сантехніку, шафи для побутової кімнати та ординаторської, тюль. Придбали пральну машину, мікрохвильову піч, бойлер, два холодильники – в їдальню та маніпуляційну. Обладнали душову кімнату. Зараз ремонтуємо палати. У відділенні є також телевізори.
– Ваше відділення знаходиться на третьому поверсі. Ліфта немає, лежачих хворих доводиться заносити на ношах.
– Саме тому планується перевести його на перший поверх, а також розширити кількість ліжко-місць.
– Чи приймаєте хворих, не прописаних у районі?
– Якщо людина потребує сторонньої та лікарської допомоги, ми приймаємо у відділення незалежно від місця проживання. Потрібна лише довідка про стан здоров’я та склад сім’ї.
Наталія ЄПІФАНОВИЧ
Фото автора
Час обідати. У їдальні – старша медсестра Світлана Драган, медсестра Тетяна Костюк, буфетниця Оксана Семенець та пацієнти відділення.
Олексій Голуб, 88 років, с. Бурімка:
 – Я тут другий місяць. Раніше жили в окремій палаті удвох із дружиною. Нещодавно вона померла і мене перевели до чоловіків. Дітей у нас немає, доглядати нікому. Живеться тут добре, харчують нормально. Я такий їдець, що й того не доїдаю. Персонал хороший: і покупають, і постіль перестелять, і нагодують. Я усім задоволений.
Павло Яременко, 89 років, с. Іваниця:
 – Через два місяці мені буде 90 років. Такий вік, що важко без сторонньої помочі. Дев’ятий місяць я у цьому відділенні. Є дві доньки: одна у Прилуках, друга у Мені. У них сім’ї, діти, робота. Їм ніколи мене доглядати. Шофером пропрацював 43 роки, пенсію отримую. За перебування у хоспісі плачу 600 грн. в місяць. Хіба за такі гроші вдома проживеш? А тут і тепло, і нагодований, і доглянутий. Добре, що є такий заклад, де про нас піклуються.
Ольга Каплій, 79 років, с. Бережівка:
 – Колись я працювала бухгалтером у колгоспі, а тепер немічна стала, тому й приїхала сюди. Через хворобу сама себе обходити не можу. Є син, живе у Чернігові, але теж хворіє. Дякую всім цим людям, які нас доглядають і годують. Харчують нормально, у палатах чисто. У палаті нас троє живе, усе ж веселіше, ніж одній удома.
|
