Місто розвивається і змінюється на краще. Звичайно, не бракує проблем, і розвиток йде не так швидко, як хотілося б. Але ж головне, що громада не тупцює на місці, не обростає мохом, а спільними зусиллями йде вперед.
У день святкування дня міста хотілося б на нього поглянути як гість, для якого все нове. Який був тут лише двічі в житті, «до та після». Найперше, що впадає в очі , так це відсутність ганебних ям на асфальті посеред центру , зокрема, біля будинку культури та в районі пожежної частини. Цього року, як для Ічні, виконано значну кількість поточних ремонтів доріг, зокрема на вулицях Г. Коваля, Чумака, Піщаній, Лісовій, Бунівці, Шевченка, Воскресінській, Чернігівській, Швидченка. З’явилося більше дорожніх розміток, зокрема, й пішохідних переходів,. Ніби й дрібниця, але ж зручна прикмета цивілізованого суспільства.
Проведено й декомунізацію, зокрема, перейменовано вулиці з комуністичними назвами. Що дала декомунізація місту? Щонайменше, знесли ганебний паркан з десятками шарів відлущеної фарби та ще радянськими . зірками біля Державтоінспекції, а на його місці встановили сучасний. Поряд, на пустирі, зникли і хащі, які зустрічали гостей міста дорогою до автостанції. Ніби, ну що там такого? Але ж десятиліттями в центрі міста були кущі та дерева, які не мали жодного естетичного вигляду і навівали нездорові думки.
А ще на в’їзді в Ічню, поряд із залізничним переїздом, цього року висаджено парк. Милуватися поки нічим, деревця зовсім маленькі, однак колись там був просто смітник серед хащ. Висадили парк і на місці колишньої бардовоої ями, яка роками дошкуляла своїми зловонними запахами. А це вже інвестиції в майбутнє , які зробила громада спільними зусиллями влади, бізнесу та простих ічнянців. Така ж інвестиція і будівництво на місці колишніх пустирів та смітників дитячих майданчиків. Вони з’явилися у віддалених куточках міста на радість місцевої дітвори.
Місто, врешті, обзавелося додатковими урнами для сміття. Тепер, ідучи центром , точно знаєш, що ось тут або за кілька метрів можна викинути упаковку чи папірець. І що не менш важливо у нас нарешті з’явився роздільний збір сміття. Приватна ініціатива дала людям альтернативу – забруднювати довкілля чи долучитися до європейської ініціативи зі збереження природи. Все це маленькі пазли, з яких і складається загальна картина під назвою моє рідне місто.
Андрій Грудницький
|
