1943 р., 9 вересня
За дев’ять днів до звільнення с. Вільшани з-під німецьких загарбників силами 42-ї гвардійської стрілецької дивізії окупанти провели в селі каральну операцію – в Панському яру розстріляли 76 мирних жителів Вільшани, Жовтневого і Тарасівки.
1943, 11 вересня
Вибух цистерни зі спиртом на Ічнянському спиртозаводі. Його відлуння розкотилося на кілька кілометрів довкруж, а стовп вогню й диму було видно в багатьох селах району. Сотні людей опинилися у вогні: горіли одяг, волосся, падали обвуглені трупи. Кілька десятків людей згоріли на місці, а ще багато померло через кілька днів чи тижнів після трагедії.
1943, 14 вересня
Завершення окупації в Ічні: у першій половині дня розвідники та передові групи регулярної армії безперешкодно вступили в містечко з боку Крупичполя, Бурімки й Гужівки. Боїв за Ічню фактично не було. Німці відійшли в Ступаківку й Безводівку. А в Ічню увійшов підрозділ 2-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії під командуванням підполковника Анатолія Сергієнка, взявши під контроль автошляхи в напрямку Гужівки й Іржавця, Безводівки та Гмирянки. За спогадами ічнянців, племінниці А. Сергієнка Віри Карпенко та її чоловіка Федора Карпенка, 0 14-ій годині 15 хв. підполковник доповів своєму командуванню по рації: «Ічня вільна!». На східних околицях Ічні та біля залізничного вокзалу було виставлено гармати. У деяких джерелах можна зустріти іншу дату визволення міста – 15 вересня ( інший час – 16 год.), але вона не відповідає дійсності. Свого часу, коли запроваджували свято – День м. Ічні, пов’язали його з днем звільнення і записали15 вересня. Лише останній голова міста Г. Герасименко погодився виправити помилку після того, як до міськради, за спогадами почесного жителя Ічні С. Маринчика, прийшли 12 свідків тих подій і назвали іншу дату – 14 вересня. Очевидно, помилка походить із повоєнного видання «Хронологічного довідника про тимчасову окупацію німецько-фашистськими загарбниками населених пунктів Чернігівської області і визволення їх Червоною армією (1941-1943рр.)»,уважне ознайомлення з яким теж породжує сумніви щодо дати 15 вересня: якщо села Івангород, Новий Поділ, Крупичполе, звідки наступали радянські війська в напрямку Ічні, було звільнено від ворога в першій половині 14-го вересня, а німці спішно покинули місто, то не було жодного сенсу відкладати наступ на районний центр та перекриття важливих автомобільних доріг, що йшли через Ічню, на наступний день.
1943,16 вересня
За день до звільнення німці закатували біля ставу Миронівщини 19 мешканців с. Сезків і двох пастухів із с. Вільшани. Вода в ставку була червоною від крові розстріляних та порубаних людей. Ще більше двадцяти замкнених в одній із хат людей випустили бійці радянської розвідки.
Звільнення с. Монастирище від німецьких окупантів бійцями 143-ї дивізії 60-ї армії генерал-полковника Івана Черняхівського. Під час боїв загинуло 75 бійців та офіцерів Червоної армії.
1943, 16-17 вересня
Невдалі спроби гітлерівців оволодіти Ічнею (контрнаступ ворога з боку Безводівки і поразка в бою неподалік Іваницького мосту).
1943, 17 вересня
Звільнення від німецьких окупантів смт Парафіївки, с. Іваниці, с. Тростянця.
1943, 18 вересня
Звільнення від німецьких окупантів останніх населених пунктів Ічнянського району – Гейців, Гмирянки, Зінченкового, Іржавця, Однолькового,Тарасівки.
За матеріалами книги В. Шевченка «Енциклопедія Ічнянщини».
|