[c][c]   [/c] $IMAGE5$[/c] [/c]
У лютому 2014 року розпочалася російська агресія в Криму, фактично – російсько-українська війна. 13 квітня оголошено широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях. Відтоді в нашій державі існують два різні світи: війни і мирний. І вони, на жаль, рідко перетинаються. Суспільство за ці два роки ще не усвідомило, що саме відбувається на сході України і що війна не так далеко, як багато хто думає.
Війна (а це справжня війна, не АТО) – це страх, кров, смерть … А в мирному житті бійців, які приїжджають у відпустку чи демобілізуються, питають, скільки грошей вони заробили, скільки платять за поранення, яку пенсію отримує мати загиблого героя…
Люди, невже ви не розумієте, що це не заробітки?! Війна – це коли ти рік сидиш у холодному наметі чи бліндажі, а тут більшість людей переймається лише зростанням тарифів на комунальні послуги.
Війна – це коли хлопці зупиняють розруху і смерть там, а їм говорять, що це якась неправильна війна. І говорять це ті, хто «воює», сидячи в теплій хаті біля телевізора чи комп’ютера.
Війна – це коли день і ніч по тобі стріляють «Гради», міномети, АГСи та САУ – а вдома стріляють салюти.
Війна – це коли ти втрачаєш побратимів під час шаленого обстрілу, а в новинах речник прес-центру АТО говорить: «На війні перемир’я, втрат немає».
Війна – це коли волонтери, ризикуючи, привозять на передову їжу, воду, форму, посилки від рідних – а тут, не розуміючи, чому вони туди їздять, підраховують їхні міфічні заробітки.
Але найстрашніше, що війна не відомо коли закінчиться. А для людей, що нас з вами захищали і захищають, вона не закінчиться ніколи.
За ці майже два роки на передовій мало що змінилося: озброєння й техніка – давно застарілі; форма й взуття – тільки для марширування на плацу, корупція, як і в усіх державних органах, розквітає, забезпечення водою та харчуванням – на «три з мінусом». Удома наших захисників уявляють справжніми воїнами, а в реальності вони більше схожі на бомжів…
І коли в мирному житті чуєш, як люди говорять, що втомились від війни, відгороджуються від неї, на думку приходять слова Олексія Болдирєва з позивним «Малюк», який загинув в Опитному: «Так часто стала звучати фраза «Люди стомились від війни». Дорогі люди, відпочивайте. Ми не втомилися і захистимо ваш відпочинок. Для вас війни немає, але ви все одно втомились від неї… Не турбуйтесь! Тут ми, ті, хто не міг відкупитись чи виїхати за кордон, захистимо ваш відпочинок. Ми не вміємо втомлюватись, і не потрібно переживати, за хлопців, котрі тут! Ви ж не просили нас захищати. Ви взагалі не розумієте, за кого ми тут воюємо. Але це не важливо, ви ж втомились! Відпочивайте…»
Так, війна втомлює. Це правда. Але вона вже і поки що є. Є у житті кожного, хто є українцем і хто вперто, кожен на своєму місці, йде до перемоги.
Тетяна Дорошенко
Фото ічнянських бійців та волонтерів
|
