6 червня, у день 300-річчя чудотворної ікони Іржавецької Божої Матері, поклонитися святині, з Ічні рушили хресною ходою понад шістдесят паломників, з’їхалося священство з нашого та Ніжинського районів, зібралися місцеві прихожани.
У Свято-Троїцькому храмі в селі Іржавці був відправлений акафіст з освяченням води та Божественна літургія, яку провели дванадцять священиків на чолі з благочинним Ічнянського округу протоієреєм Василем Ясенівкою.
Ікона, писана 1572 року на теренах південної України, мала сумний пророчий дар: перед поразкою та бідою її світлий лик зрошували сльози. Вона вважалася захисницею ззапорізьких козаків, які перед походами зверталися до неї з молитвою і вірою у її провіщання.
В Іржавець чудотворну ікону принесли 1716 року козаки Іван Даценко, Данило Полив’яний, Ярема Голик, Іван Чистий та Федір Фастовець, які знайшли її у закинутій церкві с. Мошни Канівського повіту Київської губернії. Свій дар віддали священику Якову Кушакевичу. Ікона була стара, у багатьох місцях потемніла від часу, тому сільський вартівник старий запорожець Гришка відвіз її до знаменитого Густинського монастиря. Там образ реставрував іконописець ієродиякон Венедикт.
Коли робота була завершена, в останню ніч перед відправкою до Іржавця сталося чудо: сяйво заповнило всю келію, від ікони ніби лилися сонячні промені, а сам лик став ще прекраснішим. Наступного дня ієродиякон Венедикт особисто відвіз ікону до Іржавця, а 6 червня 1716 року її поставили у церкві.
Того ж дня відбулося інше чудо: з очей Богородиці почали литися сльози, і продовжувалося це три дні. Звістка вмить облетіла всю округу – віруючі зібралися коло святині.
Спеціально призначена комісія визнала чудодійну силу ікони і було прийнято рішення в Іржавці поставити новий храм. Того ж, 1716 року, був закладений Свято-Троїцький храм, а закінчений 1723-го стараннями Григорія та Івана Стороженків.
Доля шанованого протягом століть образу трагічна. Ікону намагалася знищити петровська навала, а знищила сталінська. 1936 року комсомольці, члени сільського осередку «Безбожник», почали масово палити ікони. Тягли образи з батьківських хат, кидали у вогнище. А найзавзятіша активістка на очах у закам’янілих односельців власноруч кинула у полум’я образ Пречистої. Згодом зруйнували і Свято-Троїцький храм (його каміння використали на будівництві Іваницького райкому партії).
Тільки 1999 року в Іржавці знову відновила свою службу Свято-Троїцька церква. Щоправда, у пристосованому приміщенні колишньої сільської їдальні.
– Список Іржавецької ікони Божої Матері було знайдено в Одесі. 2014 року намісник Одеського монастиря митрополит Агафангел подарував ікону Ніжинському та Прилуцькому епіскопу Іринею, – розповідає настоятель Свято-Троїцького храму отець Петро Місяйло. – До святкування 300-річчя епіскоп Іриней передав ікону в наш храм, для поклоніння чудотворному образу.
Три століття 6 червня в Іржавці було храмовим святом на згадку про день чудоявлення ікони Божої Матері Іржавецької, Помолитися образу чудотворної ікони, яка проявила у нашому селі свою благодать, свою любов до людей, допомагала зціляти хворих і немічних, прийшло багато віруючих. Для людей це свято, можливість і радість помолитися разом образу заступниці Небесної, яка й сьогодні оберігає своїх вірян, посилає їм добрі думки і здоров’я.
Три роки тому силами громади розпочали будівництво нової церкви в селі. До цієї доброї справи долучилися небайдужі місцеві жителі. Молитвами та за допомоги наших прихожан, і не тільки місцевих, будується новий Свято-Троїцький храм. –Усі роботи організовує наш земляк Сергій Рубашка. Стіни вже зведені, до наступної зими сподіваємося вкрити будівлю. Допомагає і голова Прилуцького суду, наш односелець Анатолій Галич, який мешкає у Прилуках.
Був серед паломників до Іржавецької ікони і геній нашого народу – Тарас Шевченко, який зупинявся у селі навесні 1843 року. У 1847-му на засланні написав поему «Іржавець». У ній розповів про події, що відбулися після Полтавської битви та долю ікони у зв’язку з ними. Про чудотворну ікону Богородиці Тарас Григорович згадує і в поемі «Великий льох». У поемі йдеться про те, як плакала Ікона під час загибелі гетьмана Павла Полуботка – вбитого 1724 року у Петропавлівській фортеці…
Наталія ЄПІФАНОВИЧ
Фото автора
|
