1952 року 31 випускник залишив стіни рідної Ічнянської школи №1. Кожні п’ять років однокласники зустрічаються із незабутнім дитинством та юністю. Через 65 років їх зібралося п’ять.
Сивина посріблила скроні, у словах – виваженість і поміркованість, за плечима – великий життєвий досвід. Сьогодні їм – за 80.
Найдовший шлях до батьківщини, довжиною в понад півтори тисячі кілометрів подолав Марк Вайсман. Щоб побачитися зі своїми шкільними друзями, колишній інженер водного транспорту приїхав із Німеччини, куди емігрував дев’ятнадцять років тому з СанктПетербурга.
Валентина Корнієнко обрала професію геолога й працювала на крайній Півночі. Любов Драган стала лікареммікробіологом. Зараз дві однокласниці мешкають у столиці. Інна Одинцова присвятила своє життя акушерській справі й живе в Умані. Зв’язківець Юрій Туркеня після навчання повернувся у рідне місто.
Поринаючи у приємні спогади, теплим словом згадали першу вчительку Олександру Гриньову та класного керівника Марію Майдан. Переглянули стару чорнобілу світлину випуску свого десятого класу, яку свято береже Марк Вайсман.
Концертом та квітами привітали випускників 52го року нинішні учні 9 класу школи №1. Подарував свою поезію колишній директор музичної школи Володимир Наталенко. Разом із братом Віктором вони багато років товаришують з Марком Вайсманом й допомогли йому організувати цю незабутню зустріч. Винуватці свята були розчулені та зворушені такою увагою. І мають надію на нове побачення через 5 років.
Світлана Цюпка
|