Безвісти зниклого солдата з Бурімки Володимира Сенька 8 травня урочисто перепоховали з останками інших ста дев’яти фронтовиків, які у 1941-1943 роках загинули під час оборони та звільнення Києва від нацистів.
Пошуковцям «Археологічного пошуково-патріотичного об'єднання «Дніпро-Україна», які у березні цього року виявили поховання, вдалося ідентифікувати лише 18 воїнів. Серед них – наш земляк. Урочисте перепоховання напередодні Дня Перемоги пройшло на меморіалі «Захисникам Києва» в с. Гатне на Київщині.
Понад сімдесят років родина Володимира Федотовича не знала, як склалася його доля. Лише берегла у своїй пам’яті спогади, які переповіла їм молодша донька Володимира Федотовича Раїса. Вона ледь пам’ятає свого батька, бо коли його призвали на фронт, дівчинці було чотири роки. Їй про тата розповідала мама.
«Коли почалася Друга світова війна, Володимиру Сеньку був 31 рік, – розповідала рідним Раїса Володимирівна. – На той час він вивчився на зоотехніка, потім – на вчителя. Після року роботи за фахом вирішив здобувати знання в Одеському військово-медичному училищі.
До війни проходив службу в м. Хмельницькому, у 1930-ому одружився на 19-річній односельчанці Федосії. Народилися двоє діток. Потім переїхали в Ізяслав Хмельницької області.
У 1941 році Володимира пішов на фронт, а родина евакуювалася в Бурімку. Чоловік служив у 18 танковому полку 55 танкової дивізії, яка формувалася у м. Севастополь. Пізніше забрав у свою дивізію й Федосію, бо боявся, що її вб’ють німці як дружину комуніста. Маленьких Гришу та Раю залишили під наглядом бабусь.
Доля розлучила Сеньків на Прилуччині на одній із переправ. Володимир поїхав з польовою кухнею, посадивши Федосію на санітарну машину. Там вони і роз’їхалися. Назавжди. Родині відомо, що Федосія повернулася до рідного села, й під час окупації взяла на виховання двох дітей, поки їхні мати й батько воювали з ворогом».
Вісімдесятилітня Раїса Володимирівна живе в Архангельську. У 80-х роках забрала до себе маму Федосію Корніївну, яка не дочекавшись чоловіка з фронту, померла у віці 84 роки. Вона так і не вийшла вдруге заміж, бо завжди говорила: «Поки не отримаю на руки похоронки – я не вдова». І глибоко у душі вірила та сподівалася, що чоловік живий.
Також фронтовичка дуже хотіла, щоб її внук продовжив традицію і став військовим, як дід Володимир Федотович та прадід Федот Гаврилович, який з 1903 до 1917 року служив боцманом Російського Чорноморського флоту. Нині Володимир Григорович – офіцер-підводник, капітан другого рангу.
За межею вічності й старший син фронтовика Григорій.
…Володимир Сенько загинув серпні 1941 року у районі м. Березань на Київщині при спробі вирватися з «Баришівського котла». Його особу вдалося встановити під час знайдених пошуковцями останків з особистими розпізнавальними знаками (ОРЗ). За деякими даними, тоді загинуло понад півмільйона солдат.
Трагічні події у Баришівському районі, де проходили запеклі бої, довгий час історія замовчувала. Імена багатьох героїв і сьогодні не встановлено, а рідні свого часу одержали повідомлення «Пропав безвісти».
У День Пам’яті та примирення в Гатному біля меморіалу «Захисникам Києва» зібралось багато людей, щоб провести на вічний спокій українських героїв. Попрощатися з прахом дідуся приїхали внуки Володимир та Віталій. Володимир Григорович нині живе у Миколаєві, а Віталій Григорович – на батьківщині свого діда – у Бурімці.
Пошуковці їм передали особисті речі фронтовика: бритву для гоління, капсулу, ґудзики з кітеля, монети, наручний компас, ложку та кишеньковий ніж.
Тепер рідні військового фельдшера, молодшого лейтенанта Володимира Сенька зможуть навідуватися на його могилу, який з іншими бійцями нарешті знайшов вічний спокій. На Київщину, на місце поховання свого батька збирається приїхати влітку й донька Раїса.
… А на могилі Федосії Сенько в Архангельську – дві світлини: вона та її чоловік Володимир. Під його фото багато років було зазначено: «безвісти зниклий». Тепер рідні фронтовика її виправили, де зазначили дату смерті – серпень, 1941 року.
Світлана Цюпка
Фото надане Володимиром Сеньком
На фото: Володимир Федотович із дружиною Федосією Корніївною та маленьким сином Григорієм
|
