Ічнянець Анатолій Нагорний разом зі своїм сином та онуками шість років тому залишили «міські блага цивілізації» і подалися на Житомирщину, в екологічне поселення «Простір любові». Втекли за ковтком чистого повітря, щоб харчуватися здоровими продуктами, шанувати природу. На такий вчинок Нагорних надихнули книги Володимира Мегре про ті місця на землі, де людина може почуватися щасливою.
Днями Анатолій Нагорний на декілька днів приїхав у справах додому. Про свій «рай на землі» розповів із задоволенням:
– «Простір любові» – це особливе місце, де я отримую силу та натхнення. Тут розкриваються можливості самої людини. Поселення існує з 2009 року. Розташоване у 25 км від Новоград-Волинського, уздовж річки Теньки. Екопоселенці – це двадцять дві сім’ї ( 36 дорослих і 25 дітей), з різних куточків України. П’ятнадцять родин мешкають постійно, інші бувають наїздами. Їх число постійно зростає. Наймолодшому жителю – півроку, найстаршим – до 60-ти. Кожній родині виділено один гектар, який вони «потихеньку» освоюють. Радує те, що в поселенні сповідують культ сім'ї (одиноких не більше 25  і здорового способу життя. Принципова позиція – ніхто, ні в якому вигляді не вживає алкоголь, не курить, не лихословить. Деякі дотримуються сироїдіння – вживають їжу , яка не піддалася тепловій обробці. Особисто, я відмовився від м’яса, практично відразу, як потрапив сюди. Заборони на все перераховане немає – є вільний усвідомлений вибір. Найбільше там вражають діти. Вони вбирають в себе новий спосіб життя.
Думаю, якщо малюків в такому ж дусі виховуватимуть батьки, – ми отримаємо нове покоління людей з абсолютно іншими можливостями мозку: духовно розвинених, талановитих, люблячих, відкритих, вільних і упевнених у собі. І вони точно не забудуть, що є природа, є матінка Земля і до неї потрібно ставитися так, як належить, тому що на своїй землі можна зрозуміти набагато більше, ніж в будь-якій, навіть самій розкішній квартирі.
Більшість дітей навчається в сільській школі, а до деяких приїздять репетитори з міста. Діти розумні, кмітливі, всім цікавляться і знаходять чим зайнятися. Хоча майже всі сім’ї мають доступ до Інтернету, дітям це не цікаво. Вони на облаштованому майданчику грають у теніс, футбол, волейбол чи баскетбол, працюють з деревом, глиною, читають книги.
У поселенні практикують толоки – «сьогодні будуємо тобі – завтра мені». На територію маєтку не прийнято заходити «без стуку», тільки з дозволу та на запрошення господарів. Так висловлюється повага до особистого простору один одного.
Є своя «верховна рада» – так зване «віче». Раз на місяць збираються і вирішують різні стратегічні, тактичні й оперативні питання. Іноді беруть нових людей, обговорюють, як покращити життя для мешканців.
Поселенці придбали спільний дім для зборів і творчості, зробили дорогу, садять дендропарк. Є своя щотижнева газета «Часопис», інформаційний сайт і кіностудія «Простір Л».
Анатолій Нагорний, який є ініціатором студії, у співтворчості із сином Михайлом створили для історії сім документальних фільмів «Пори» про життя поселенців.
Він постійно працює над вдосконаленням себе і місця, де живе. У свої 60 років чудово себе почуває, грає з онуками в спортивні ігри, доглядає за будинком та землею. А ще облаштував столярню. Виготовляє для себе й на замовлення вікна, двері, меблі. А взимку зі своєю родиною роблять іграшки, які користуються попитом на фестивалях та ярмарках, які влаштовують його однодумці в різних містах.
Михайло, одружився, знайшовши там кохання. І тепер разом з родиною самостійно освоює свій маєток – зробив красиве озеро, яке «зариблює», а минулого літа побудував маленький будиночок із саману (замішують глину з соломою і роблять цеглини) і зараз його облаштовує.
Всі поселенці задоволені своїм життям, привітні, завжди раді новим знайомствам.
Мешканці «Простору любові» проводять свята, запрошуючи гостей, у тому числі і з навколишніх сіл і зі всієї України. Деякі з них залишаються там назавжди. «І ніколи не пізно бути щасливим, почати життя на новому місці, знайти новий сенс і новий шлях», – впевнений Анатолій Нагорний.
Понад двадцять років у всьому світі спостерігається тенденція «відходу» людей з міст. А населення, що залишилося в мегаполісах все більше замислюється про екологію і здорове харчування. Україна в цій справі виявилася попереду, фактично на першому місці, так як це питання у нас вирішене ще й законодавчо. Ще у травні 2003 року Президент підписав Закон України «Про особисте селянське господарство», яким скористалося багато українських родин.
Валентина КУЛАЧОК
Фото з архіву Анатолія Нагорного
|
