Не дай себе обдурити!
Нині наркотики тісно переплелися з життям суспільства. Молодь та підлітки частіше стають жертвами голки, «підсаджуючи» на неї знайомих, товаришів. Життя їх сповнене тимчасовою ейфорією, яка перероджується у великі страждання…
Студентку четвертого курсу одного із вишів області Яну «присадила» на таблетки її «подружка» Леся. Згодом дівчина помітила, що жодного дня не може прожити без цієї «отрути сповільненої дії». Так продовжувалось сім місяців. Спочатку одна, потім дві, а з часом і шість таблеток. Тоді Леся запропонувала спробувати те, від чого «дах зірве». І Яна, яка гарно навчалася та мала купу кавалерів, почала колотись.
«Після першого уколу тепло розходилось по всьому тілу, з’являлось багато енергії... Я не розуміла, до чого це може призвести. Не відчувала себе залежною, а нову дозу було легко дістати. Знайомі мене поважали, іноді здавалось, що навіть боялись, адже зустрічалась із місцевим авторитетом-наркоманом Андрієм. Та сталась біда – у нього від передозування не витримало серце. Тоді вперше мені стало страшно. Я почала приймати більше наркотиків. Кололась в руки, ноги та навіть у шию. Згодом почались проблеми з діставанням наркотиків. Потрібні були гроші. Спочатку дурила маму та татка, позичала у сусідів, знайомих. Віддавати не було чим, тому з часом мені перестали вірити. Довелося красти. Ніби якась невидима сила почала диктувати мені умови мого життя. Я прокидалась зранку від страшного болю – боліло все. Таке враження, що потрапила у пекло, з якого немає вороття.
Одного разу я вирішила покінчити життя самогубством – не могла більше мучитися і дивитися на страждання моїх рідних. Я вискочила з вікна кімнати гуртожитку. Впавши на землю, відчула страшний біль у ногах. На мої крики підійшов незнайомий чоловік – він викликала швидку допомогу. Зламала обидві ноги... Два місяці я пролежала в лікарні на витяжці. Лікарі не впускала до мене нікого, лише маму. Я прокидалась від страшного болю, життя було немиле, хотілось заснути та більше ніколи не прокинутись. Я ненавиділа людей та лікарів.
Невдовзі мене виписали. Під вікно мого будинку прийшли старі «друзі». На інвалідному візку (ходити тоді ще не могла) я під’їхала до вікна: «Спускай нитку – принесли тобі гостинці». Я на радощах взяла нитку. Але... вікно не відчинила. Перед очима промайнув весь той жах…
Минуло два роки… Страшно подумати тепер, що могло би бути далі. Адже всі мої колишні «побратими» закінчили по-різному – хтось сидить у тюрмі, хтось пропав безвісти, та більшість повмирала», – розповіла мені свою жахливу історію Яна, яка переконана, що більше не буде колотися. Не дай, Боже!
Про страшне зло, яке панує у світі – наркотики, розповів лікар-нарколог ЦРЛ Дмитро Шайнога:
– Саме у підлітковому віці, як правило, вперше вживаються наркотичні речовини, тому дуже важливо помітити та розрізнити ранні ознаки вживання наркотиків, коли проблема ще не набула хронічного характеру та значно легше піддається корекції.
Приймання наркотику обов’язково приводить до зміни психіки людини: всі думки направлені на його здобуття та штовхає на злочини. Наслідок хвороби – важка інвалідність і передчасна смерть. Наркотики гублять потомство, бо діти батьків-наркоманів народжуються з глибокими психічними та фізичними вадами. У жінок під дією наркотичних речовин порушується дітородна функція, зникають почуття відповідальності перед дітьми, чоловіком, сім’єю.
Важливо якомога раніше виявити ознаки вживання наркотичних або психотропних речовин підлітками і в разі необхідності звернутись за порадою до лікаря-нарколога. Адже отримавши кваліфіковану медичну та психологічну допомоги, дитина чи молодь має більш шансів уникнути страшної прірви наркотичної залежності.
Крім того, слід пам’ятати, що майже всі дії, пов’язані з наркотиками, переслідуються законом. Наркоманія – не розкішне заняття, не пустощі, а хвороба, в якій прихована смертельна небезпека.
Отже, давайте разом будемо боротись із цим «диявольським насінням» і не дозволимо йому ввійти в наші домівки. Світлана Цюпка
|