На перший погляд, звичайні молоді хлопці. Симпатичні та сучасні, від яких не чекаєш глибини думок і почуттів. Більше того, зустрінеш гурт ось таких – постараєшся обійти стороною. Тим більше приємно було переконатися в протилежному, почувши від сільського голови Григорія Прокопенка позитивну їм оцінку, а згодом поговоривши з ними всіма. 18-річний Олексій Прокопенко навчається на ІІ курсі Київського технікуму залізничного транспорту, а його ровесник, Сергій Подосок, – у Київському державному економіко-технічному університеті транспорту. 19-річний Дмитро Онищенко – студент історично-юридичного факультету Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя. Цих трьох юнаків поєднує місце народження – село Мартинівка, і любов до музики. 12 лютого 2008 року вони створили музичну рок-групу «Тишина». Чому запам’ятався цей день? Саме тоді хлопці зібралися й написали першу пісню з такою неромантичною назвою – «Бензин». І назву групи вибрали неспроста, а з філософським підтекстом. – В тиші людина залишається наодинці зі своїми думками і може творити, – говорить Олексій, а Дмитро додає: – Кожна людина в цій назві знайде щось для себе. Олексій – гітарист і «спеціалізується» по віршах. Дмитро пише тексти пісень і музику, грає на електрогітарі й на акустичній. В Сергія – бас-гітара. Група «Тишина» зареєстрована в Києві. Спочатку виступали в невеликих столичних рок-клубах, але не хочуть обмежувати географію концертів Києвом. Нещодавно повернулися з поїздки на Львівський фестиваль, гроші на яку заробили виступами на сцені. Молоді музиканти намагаються фінансово не залежати від батьків, які купили синам-школярам перші гітари, тому гроші на апаратуру хлопці заробляли під час літніх канікул. За чотири роки випустили 7 альбомів, правда, самі зізнаються, що тільки останній із них, «В полоні вічності», можна показати людям. У найближчих планах – підготовка нового альбому. – Щодо тематики пісень, то починали з містичного, а потім перейшли на більш філософський напрям, – розповідає лідер групи Олексій Прокопенко. – У нас є ліричні тексти, є й громадянського характеру, в яких висловлюємо протест проти всього поганого, що призводить до деградації суспільства. Вкрай негативно ставимося до паління, вживання наркотиків. Самі не маємо шкідливих звичок, і ровесникам не радимо. Дмитро пояснює: – Краще досягти чогось у творчості, ніж задурманювати свідомість. На запитання про стиль, жанр їхніх творів відповів Сергій (до речі, його дядько Микола Григорович завідує Мартинівським сільським будинком культури, де іноді хлопці виступають): – Ми творимо в стилі «Русский рок», «Наrd Rock». Експериментуємо, але все обмежується в рамках року. Всі, кому цікава наша творчість, можуть заглянути на наш сайт vk.com/club18602724. Молодим важко входити в «дорослий» світ з усіма його проблемами, але радує те, що оптимізму вони не втрачають:
«Трудно жить сейчас В этот темный час, Когда никто не даст совет. Пусть рядом есть беда, Знайте, что всегда В конце тоннеля – свет!»
