|
|
Головна » 2017 » Січень » 4 » Живи, районко!
|
Я прийшла працювати в «Трудову славу», коли ще був модним лозунг: «Газета – це не тільки колективний пропагандист, а й агітатор та організатор».
Спеціальність педагога-психолога все життя сприяла тому, що готувати дописи було і цікаво, і результативно.
Починала у районці з посади кореспондента, затим – відповідальний секретар, а згодом – редактор. А це – морока з матеріально-технічною базою, висока відповідальність перед читачем, прискіпливе редагування матеріалів, щоб газета позбулась негарного іміджу ічнянського брехунця, як тоді дехто висловлювався.
Безперечно, найцікавішим періодом була, так би мовити, велика реформа в житті «Трудової слави». Придбавши сучасну техніку за активної участі нардепа Федора Шпига, за лічені тижні навчилися готувати газету до друку на комп’ютерах. Друкували тираж тоді у Прилуцькій друкарні, привозили на пошту своєю редакційною машиною.
Додалось оперативності і, звісно, зросла якість. Якщо раніше матеріал кореспондента чи дописувача лягав на газетні шпальти тижні, дні, то нині – через лічені години або хвилини. Нова фотоапаратура, нова якість дизайнерського оформлення розкрили здібності багатьох працівників редакції і серйозно змінили видання.
Та водночас відповідальність дописувачів і кореспондентів тільки зросла: за зміст відповідали самі автори, а не так, як при компартійному режимі.
Побачили світ критичні матеріали, хоч і далекі від досконалості. На щотижневих планерках звіряли свої плани з так званою злобою дня, ріст тиражу свідчив, що газета читається. І не «потонули». Живе районка вже 85 років!
Скільки кореспондентів, редакторів змінилось, переселялись у інші приміщення, міняли штат, кількість і якість дописувачів, міняли періодичність виходу і обсяг сторінок, але в усі часи газета жила і живе новинами сьогодення.
Читачі районки старшого віку пам’ятають незмінного секретаря-друкарку Людмилу Кушвид, коректора Марію Настич, робсількорів Марію Галат з Монастирища, Віктора Гаврися з Ічні та багатьох інших.
Важко назвати всіх, хто працював і нині продовжує співпрацю з районкою. Безперечно одне: всі небайдужі до долі земляків, хто не терпів у нашому житті неправди, допомагали проростати справедливості, правді, щирому співчуттю на шпальтах районки.
Тодішні щорічні зльоти робсількорів були подією у районі, адже тут збиралась уся інтелігенція, і не тільки сіл та Ічні: вчителі, директори музеїв, краєзнавці. З цих дописувачів багато хто виріс і до видання власних книг, як нині в об’єднанні літераторів «Криниця».
«Пілюлі Саливона Цибулі», «Пером по перах», «За чутками і насправді», «Гострим пером» – такі та інші рубрики «воювали» за краще у нашому сьогоденні.
Бувало, матеріали виходили під псевдо. Гострого слова дописувачів не тільки боялись, їх і залякували, а то й фізично розправлялися. Так, зайняти позицію у житті, захистити справедливість і назвати неправду брехнею могли і можуть не всі. Та в цьому і зміст роботи масмедійників: борімось за краще і перемагаймо!
Бажаю всім колишнім працівникам «Трудової слави» здоров’я, всіляких гараздів у житті, а нинішнім – наснаги у нелегкій борні за краще завтра! Живи, районко!
Надія Забіяка,
колишній редактор
|
|
Переглядів: 407 |
Додав: lora
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
|
|
