Поле привабливіше з вікна трактора, ніж легковика,
вважає голова ФГ «Ступаківське» Григорій Наталуха
У фермерському господарстві Григорія Наталухи, що у Ступаківці, жнива зустріли у всеозброєнні. Озиму пшеницю з 50 гектарів уже зібрали. Урожайність – 34 центнери з гектара, що майже на 15% більше ніж минулого року. Розпочали заготівлю грубих кормів. Уже розраховуються з пайовиками зерном та соломою.
Чомусь дрібні фермерські господарства прийнято вважати слабкими і все частіше можна почути, що майбутнє – за великими агрохолдингами. Та, завітавши до Григорія Наталухи, пересвідчився у протилежному.
«Ступаківське» – досить перспективне господарство, хоча обробляє лише 256 гектарів землі. На рівні району тут мають досить хороші результати. Зокрема, минулого року картопля вродила в середньому по 300 центнерів із гектара, пшениця – 30, сонях – 20, овес – 32 центнери з гектара. А урожайність кукурудзи була не менша, ніж у потужних сільгосппідприємствах, – 84 центнери.
Четвертий рік Григорій Іванович займається фермерством. Починати, як завжди в такій справі, було важко. Не мав ні хорошого трактора, ні комбайна, ні складських приміщень. Та цілеспрямована праця, допомога колег-сільськогосподарників Віктора Кияновського, Івана Котка та Михайла Бондаря, дала свої результати. У власності фермерського господарства з’явилась сільськогосподарська техніка, минулого року придбали ангар і два сараї, де планують завести живність.
– До землі прикипів ще з 1989 року, коли закінчив вивчати агрономію, – розповів Григорій Наталуха. –Кілька років працював у великій сільськогосподарській компанії агрономом. Та з часом зрозумів, що займаюся невдячною справою, бо ні село, ні люди в ньому нікого не цікавили. Я бачив, як вітали з Днем Перемоги лише ветеранів, які здали свій пай до компанії, а решту минали. Цим людям ще хоч якось можна пояснити, чому так, а що казати першачку, який не отримав цукерок, бо його батьки «не туди» здали свої паї? Вирішив працювати на себе, щоб і село хоч якось підтримати, адже воно мені рідне. От минулого року разом із громадою, за підтримки голів райдержадміністрації, районної та сільської рад зробили у Ступаківці водогін. У цю справу вклав більше 15 тисяч гривень. Придбав мотокосу у сільраду. Розчищення вулиць від снігу – це взагалі звична справа. Коли комусь із селян потрібна допомога технікою, також не відмовляю, незалежно від того, чи обробляю їхні паї. Сподіваюся, вдасться спільними зусиллями зрушити питання газифікації села. В останні місяці знайшли порозуміння з відділом Держземагентства: за підтримки його керівника Валерія Потерянка зрушили з мертвої точки земельні питання.
Григорій Іванович упевнений: у сьогоднішніх реаліях майбутнє таких маленьких сіл, як Ступаківка, – саме за фермерськими господарствами. Їх власники живуть у цьому ж селі, знають про всі проблеми його жителів, створюють для них робочі місця.
– Робота фермера – не легка, – ділиться турботами Григорій Наталуха. – Щоб нарощувати обсяги, потрібно більше техніки, та грошей, як завжди, бракує. Європейським фермерам легше, їх підтримує держава. Якось у рамках туристично-робочої поїздки довелося побувати в Австрії. Там у фермера максимум 150 гектарів землі. Більше йому і не потрібно, адже на кожен гектар він отримує 300 євро дотації, якщо утримує тваринництво – 700 євро на гектар. Та, незважаючи на труднощі, полишати фермерство не збираюся. Від цієї роботи я отримую велике задоволення. Мені приємніше дивитися на поле із трактора, ніж із вікна легковика. Хіба таку землю можна покинути? Вона ж найкраща у районі. Я її люблю, люблю людей, люблю цей неповторний ступаківський край із карпатськими краєвидами. Бувають моменти, що роботи в полі немає, тоді сідаю за кермо і об’їжджаю поля. Поговориш із селянами – і на душі стає веселіше.
Андрій Грудницький
На фото (справа наліво): голова фермерського господарства «Ступаківське» Григорій Наталуха, працівники Сергій Гербич та Ігор Герасименко
|
