Командування суворе, але справедливе – на те й армія
25-річний Євгеній Скрибченко, родом із Городні, нині – військовослужбовець за контрактом. Служить у Військово-морських Силах ЗСУ в 36-й окремій бригаді берегової оборони в/ч А 2320, яка розташована між Сімферополем і Алуштою у с. Перевальне, Сімферопольського району. А все починалося так…
По закінченні школи, вступив до Ніжинського державного педагогічного університету, де здобув професію вчителя історії і правознавства. Відслуживши строкову службу, працював спеціалістом із соціальної роботи в Ічнянському ЦСССДМ.
– Піти на службу за контрактом мені запропонували у нашому військкоматі, – розповів Євгеній. – Я зацікавився, і вирушив у Перевальне. Поспілкувався з офіцерами, матросами. Умови служби мене влаштовували. Повернувшись, підписав контракт на 5 років. Займаю посаду командира установки розмінування в інженерно-саперному взводі, з 22-а такими ж, як я, військовослужбовцями за контрактом. Основне завдання нашої частини – оборона сухопутної території Кримського півострова.
Умовами служби й оплатою Євгеній Скрибченко задоволений. Перший місяць жив у казармі. На території в/ч є три гуртожитки, але Женя та ще два товариші по службі винаймають житло у приватному будинку. Так хлопці почуваються вільнішими. Снідають і вечеряють вдома, обідають – у частині. На проїзд парубок витрачає близько 150 грн. на місяць, за житло платить 400 грн. Якщо немає навчальної тривоги й чергування в наряді, робочий день починає о 8.00 і закінчує майже о 18.00. За словами Євгенія, заробітна плата військовослужбовців за контрактом залежить від посадового окладу, доплат за вислугу років, участі у миротворчих операціях. Щомісяця матроси, які не мають проступків, отримують премію. Наприклад, оклад рядових стрільців становить 3100-3200 грн., командирів відділення – 3800 грн. Женя – молодший сержант, отримує 3600 грн. Жінки-контрактники в основному займаються документацією, служать у санчастині та зв’язку, ходять у наряди.
– Чи не шкодуєш, Євгеніє, що присвятив ці роки службі в армії, яка кардинально змінила звичний спосіб життя?
– Служити мені подобається. Хоча командування суворе, але справедливе – на те й армія. За будь-яких ситуацій можемо розраховувати на його підтримку. Це дуже важливо, відчувати таку опору, особливо при виконанні важливих військових операцій, де всі працюють на виконання поставленого завдання. В армії легко не буває. Це серйозна чоловіча робота, яка вимагає фізичної, моральної, психологічної витривалості, відповідних знань, навиків, досвіду, які відпрацьовуються щоденними теоретичними заняттями та практичним навчанням. Основа військової служби – Дисципліна. Тому ми, військовослужбовці, повинні свідомо ставитися до військового обов’язку, честі і сумлінно виконувати обов’язки служби.
– За домівкою сумуєш?
– Звісно, скучаю за рідними, друзями. Отримав першу військову відпустку і відразу – додому.
– Чим любиш займатися у вільний від служби час?
– Я затятий грибник і рибалка. Це мої основні захоплення, які з дитинства прищепили батьки. А ще люблю читати, цікавлюся новинками кіно та сучасної музики. Для підтримання фізичної форми займаюся спортом.
– Як тобі Крим у порівнянні з рідним Поліссям?
– Природа для мене не звична і це ще більше приваблює, навіює романтичні почуття. Особливо цікавий рослинний і тваринний світ. Місцевість, де стоїть наша частина, дуже красива, гориста. Є місця партизанської слави, кургани та багато печер. Є де провести дозвілля, особливо, для тих, хто цінує активний відпочинок. До речі, художній фільм «9 рота» знято на базі нашої військової частини. На зйомках були задіяні наші військовослужбовці та техніка.
Наталія Єпіфанович
Фото з архіву Євгенія Скрибченка
|