Відстояли свої права
21 жовтня магазин у селі Шиловичі, який належав Дорогинському споживчому товариству, почало руйнувати саме ж товариство.
Обурені пайовики намагалися вирішити це питання з головою товариства, але чомусь спільної мови не знайшли, тому селяни почали звертатися за допомогою до різних інстанцій, надсилаючи листи такого змісту: «Наше село невелике, в ньому проживає 60 чоловік, хоча в 1990 році було 290 жителів. У селі діяв магазин, побудований за кошти пайовиків. Останнім часом здійснювалась виїзна торгівля, яка проводилась протягом року в цьому приміщенні. 21 жовтня в магазин завітала голова Дорогинського споживчого товариства Катерина Андрієвська, котра заявила, що забирає обладнання, а магазин продасть, як будівельний матеріал. Ми були дуже здивовані, адже це наші паї і магазин знаходиться в гарному стані. Але в рахунок паю К. Андрієвська нам запропонувала взяти по цеглині. Обурившись, повідомили про наміри голови товариства очільнику села Юрію Ільченку, який прохав Катерину Герасимівну не чіпати приміщення магазину, щоб зберегти його і використовувати за призначенням, пообіцявши вирішити це питання 24 жовтня з райспоживспілкою та за допомогою райдержадміністрації.
Але 22 й 24 жовтня приміщення було частково зруйновано, щоб потім все ж таки забрати його, як будівельний матеріал, позбавивши селян торговельного обслуговування. Якщо нас сьогодні позбавляють права у придбанні хліба, солі, то завтра вкажуть на дорогу до кладовища. А пенсіонерів у Шиловичах переважна більшість – понад 80%».
Юрій Ільченко, сільський голова:
– Я намагався домовитися з Катериною Андрієвською. У райдержадміністрації, куди все ж таки довелося звертатися з проханням односельців, питання було прийнято на користь громади. Це було у п’ятницю, а в суботу, зранку, якісь люди з Ніжина, які обіцяли за магазин 13 тис. грн. (при його первісній вартості 22 259 грн.), розібрали дах, повитягали, крім шиферу, дошки та інші матеріали.
Громада села запевнила, що не буде стояти осторонь цього питання, вона готова збирати по гривні, щоб допомогти у викупі приміщення та зберегти його для села.
Голова райспоживспілки Ольга Юрченко: «Склалася не дуже гарна ситуація. Тому, не дивлячись на те, що наша організація не із заможних, зобов’яжемо Дорогинське споживче товариство надати шифер на покриття даху, який розібрали на магазині – хай потім сама громада вирішує, як це приміщення використовувати».
Від автора. Громада змогла відстояти свої права. А скільки таких торговельних точок, у забутих Богом селах, вже не діють! Їздити торгувати до них не вигідно. Серед них опинилося і село Шиловичі, яке знаходиться за 17 км від райцентру та за 7 км від сільради. Ще декілька років тому в Шиловичах жило до трьохсот селян, серед яких і молодь, і діти. Та частина з них подалася у світ, шукаючи кращу долю, а частина жителів переступила поріг вічності…
І такі листи, які написали селяни, – крик душі людей, котрі живуть у маленьких селах, як заручники сьогоднішньої системи не розвитку, а швидше, деградації суспільства. Покидати рідне село багато хто з них не хоче – коріння ж бо тут, хто вже не може, а декому й їхати нікуди… А позбавляти їх останньої надії та права, хоча б двічі на тиждень купувати хліб чи солодку булку – це навіть не зневага до сільських трударів, які все своє життя поклали на олтар жертовності цього суспільства, а майже злочин.
Марина Голишкіна
|