"Трудова слава" Ічнянська районна газета

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2018 » Травень » 3 » Він ніколи не говорив про війну
15:05
Він ніколи не говорив про війну
У червні 1941 р. йому було 16 років і 7 місяців. Коли фронт наблизився до рідного села, він пішов у військкомат і сказав, що йому майже 18. Хлопця направили на навчання до Хабаровського гарматного училища. Там він зустрів своє сімнадцятиріччя, звідтіля молодшим лейтенантом, командиром мінометного взводу пішов на фронт. Літом 1944-го дев’ятнадцятирічний лейтенант з осколком у легенях повернувся додому.
Минали роки. Хлопець одружився, побудував хату, посадив сливовий сад, виростив дітей. Донька часто допитувалася у батька: «Тату, чому на День Перемоги ти ніколи не сидиш у президії? Чому ніколи не розповідаєш про війну?»
Якось він сказав: «Доню, війна – це не той героїзм, що показують у фільмах. Війна – це коли біжиш в атаку з другом, а тоді бачиш, як він біжить з тобою поруч, але уже без голови, і ще тримає у руці автомат…»
Лише через багато років, уже ставши матір’ю, донька усвідомила, що пережив той юний хлопчина, якщо до кінця своїх днів він ніколи не дивився фільми про війну та ніколи не співав фронтових пісень.
Тим хлопцем був мій батько. Дякую тобі, тату, що не ховався за чужі спини. Дякую, що залишився живим.
Крихітні ніжки моєї внучки плутаються у спориші. Рости, моє сонечко, і я розповім тобі про свого батька. Як він гарно співав, як завзято танцював, як полюбляв сидіти під сливою та, жмурячись і посміхаючись, дивитися на сонце.
Лариса Жарова
Переглядів: 104 | Додав: lora | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 1
0
1  
Ось так і мені, колись, в мої молоді роки говорили про ту війну справжні фронтовики з "передка", котрі теж ніколи не сиділи в президії.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Пошук

Календар

«  Травень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031

Архів записів