Він лікував принца Чарльза
До 90-річчя від дня народження Костянтина Бутейка
Уночі 14 серпня 1968 року в Новосибірську розгромили наукову лабораторію. Група кремезних чоловіків – так і зостанеться нез’ясованим, хто саме це був – сокирами розтрощили унікальну закордонну апаратуру, пошматували на клапті документи і записи експериментів, пошкодили меблі. Лабораторія належала лікареві-дисиденту, вихідцю з Іваниці Костянтинові Бутейку. Коли той наступного дня побачив своє дітище у руїнах, не сказав ані слова – тільки посивів в одну мить. Він ще не знав, що йому доведеться лікувати британську королівську родину, а за півстоліття створений у цій лабораторії особливий метод дихання почне здобувати визнання у світі.
Теорія і практика відкриття
Костянтин Бутейко (27 січня 1923 р. – 2 травня 2003 р.) народився в Іваниці, де прожив перші десять років свого життя. На початку 1930-х, рятуючись від розкуркулення, колективізації й голоду, родина Бутейків продала всі свої статки і виїхала на Полтавщину.
Після закінчення школи Костянтин Бутейко починав учитися в Київському політехнічному інституті, проте, коли почалася війна, був мобілізований. Фронт докорінно змінив його. Деградація людини і безглуздість смерті, побачені там, змусили його покинути фах інженера і вчитися на лікаря – вже по війні і в Москві.
У медінституті імені Сєченова йому як одному з найкращих студентів запропонували займатися рідкісною невиліковною хворобою – злоякісною гіпертонією, яка дуже швидко руйнує серцево-судинну систему і вбиває хворого. Зрештою він сам заслаб на ту хворобу, яку вивчав.
Коли жити йому залишалося кілька місяців, Костянтин Павлович проводив у лікарні цілі ночі, спостерігаючи за хворими. Він навчився прогнозувати за глибиною дихання, коли настане смерть – з точністю до години, так, що прибиральниці й медсестри вважали його кимось на кшталт чаклуна.
Таким чином Костянтин Бутейко відкрив свій метод лікування: зменшувати глибину дихання, розслаблюючи відповідні м’язи. І першим, хто завдяки цій методиці видужав, став сам автор відкриття – контролюючи глибину вдиху, він позбувся смертельної хвороби. Теорія вимагала подальших досліджень, однак радянська наука не хотіла й чути про дивну методику. Лише в провінційному Новосибірську до молодого лікаря поставилися серйозно і захопилися його ідеєю настільки, що дозволили створити окрему лабораторію.
Тернистий шлях до визнання
Упродовж тривалого часу лікар шліфував свій метод і зрештою домігся його клінічної апробації. У спеціалізованій ленінградській клініці його випробували на 46 астматиках і гіпертоніках. За місяць Бутейко з помічниками вилікував усіх пацієнтів, крім двох, у яких, щоправда, стан теж поліпшився.
Проте успіхові позаздрили колеги із хорошими зв’язками «де треба». Офіційного висновку про апробацію видавати не поспішали, аж поки надійшла вказівка «з центру»: закрити лабораторію, а ім’я Бутейка «взяти в рамку» (тобто заборонити згадувати у пресі).
Після того, як лабораторію розгромили невідомі, Костянтин Павлович залишився безробітним і надалі перебивався приватною практикою. У просуванні методу зашкодив і характер Бутейка, дуже недипломатичний та безкомпромісний. Він звик не приховувати своїх думок. Якось на вченій раді сказав академікам: «Моя онучка знає про дихання більше, ніж ви всі».
Патент на його метод видали із 20-річним запізненням – 1982-го. Про лікаря вперше почали писати, з’явилося чимало послідовників. Але у листопаді 1998 року на Бутейка вночі посеред вулиці напали невідомі й жорстоко побили металевим прутом по голові. Кілька годин він пролежав непритомний на 45-градусному морозі.
Однак уже літній лікар видужав і прожив ще п’ять років. Саме на цей час припало поширення його методу за кордоном. 1999 року Бі-Бі-Сі (Британська Телерадіомовна Корпорація) зняла про нього фільм. Костянтин Бутейко почав успішно лікувати британського принца Чарльза від алергічного риніту. Цей факт набув такого розголосу, що англійський парламент навіть обговорив запровадження методу Бутейка в медичній системі країни. Врешті Британське торакальне товариство надало методові рейтинг В. Це означає, що його почали рекомендувати пацієнтам, хворим на астму. В Австралії і Новій Зеландії метод Бутейка внесли до стандартного переліку послуг, які підлягають медичному страхуванню.
Нині у Нідерландах діє Центр Бутейка.
Головне – правильно дихати
Із наукової точки зору, метод ґрунтується на давно відомій науковій істині: для дихання вуглекислий газ (СО2) не менш важливий, ніж кисень. Коли ми вдихаємо повітря, кров збагачується киснем у легенях тільки тоді, коли в ній достатньо СО2 – відбувається обмін вуглекислого газу на кисень. Тобто, щоб клітина насичувалася киснем, організм потребує стабільного рівня СО2 – 7%, такого ж, який існував у земній атмосфері мільярди років тому, під час зародження життя.
Коли ж людина дихає глибоко, позбуваючись під час видиху вуглекислого газу, обмін не відбувається і клітини, навпаки, отримують тільки менше кисню. Виникає кисневий голод, який змушує дихати ще глибше. Організм же, за принципом гомеостазу, намагається відновити баланс і сам провокує спазм бронхів (астму) та судин (гіпертонію), підвищення рівня холестерину, який потовщує клітинні мембрани, аби запобігти втраті СО2.
Тому Костянтин Бутейко вважав, що головною причиною багатьох хвороб є неправильне дихання. Треба дихати тільки носом і завжди неглибоко, зберігаючи в легенях, крові та клітинах достатній рівень СО2.
200 років життя – мінімум!
Костянтин Павлович стверджував, що людський організм розрахований на 200 років. Це мінімум! Правильно дихаючи, будь-яка людина може стати активним довгожителем. Також лікар запевняв, що вегетаріанство є ідеальним режимом харчування. Лікар сам кілька разів на рік голодував по 10-15 днів, вважаючи таку систему очищення організму дуже корисною. У їжі був невибагливий. Категорично виступав проти куріння, алкоголю та розбещеності.
Перш ніж завести сім'ю рекомендував своїм пацієнтам цікавитися станом здоров'я старшого покоління майбутнього чоловіка або дружини. Якщо в роду були алкоголіки й шизофреники – народжувати від таких не можна!
У Бутейка була своя система роботи з вагітними. Він вважав, що для благополучного зачаття жінка має домогтися паузи в диханні на 180 секунд. Тільки тоді можна народити абсолютно здорову дитину.
|
