Життя прожити… в Інтернеті?
Навколо нас вирує шалене та різнобарвне життя, кожен день сповнений безліччю цікавих подій. Та не кожен помічає ці яскраві кольори серед буднів, а виною цьому є залежність від комп’ютера.
Комп’ютер – це річ, що має стати помічником у роботі та навчанні, а не вашим рабовласником. Та багато хто здається до нього в полон і «перебирається на постійне місце проживання» у віртуальний світ, марнуючи найкращі дні свого життя за монітором. Особливо залежними від монстра цивілізації є підлітки та самотні люди. Одні загрузають в іграх, інші – намагаються знайти віддушину через знайомства та віртуальне листування. Однак, соціальні мережі, чати та форуми нікого не зближують, навпаки, вони поглиблюють самотність, бо люди обмежують живе спілкування з оточуючими, зависаючи у всесвітній павутині.
Опитавши своїх однолітків скільки часу вони проводять щодня за моніторами, отримала вражаючий результат. Коло їх інтересів, захоплень, занять звужується до монітора у кутку кімнаті. Понад 7 годин на добу зависають в Інтернеті 30% підлітків, 4 години – 45% і лише 7% тих, що перебуває там лише годину. Є й такі, що не можуть розлучитися з віртуальним світом навіть у школі. Йдучи до неї, беруть із собою мобільні телефони чи інші гаджети… Ось чому ми розучилися чути й розуміти один одного, а в неповні 17 років, чи й раніше, мусимо одягати окуляри. Залежність від комп’ютера визнана медиками, як хвороба, подібна до наркоманії. І нині вже є медичні заклади де допомагають долати цю психологічну залежність.
Тож перш ніж знову сідати за комп’ютер, подумайте чи варто міняти своє здоров’я та радість живого спілкування з друзями на бездушний, обмежений віртуальний світ у якому немає місця емоціям, посмішкам і поглядам співрозмовника, а є лише «смайлики» та односкладові тупі відповіді на крик вашої душі.
Олена Жадько, учениця 11 класу Ічнянської ЗОШ І-ІІІ ст.
|