"Трудова слава" ІЧНЯНСЬКА ГАЗЕТА

Категорії розділу

Головна » 2018 » Січень » 25 » «Усе, що маємо, купили за молоко»
16:04
«Усе, що маємо, купили за молоко»

На вимогу Угоди про асоціацію з ЄС українські молокопереробні підприємства з 1 січня мали відмовитися від переробки другосортної сировини – домашнього молока. Однак введення нових стандартів відтермінували до 1 липня 2018 року. Після цієї новини люди в селах зітхнули з полегшенням. Серед таких і молода родина Лутченків з Івангорода, яка тримає п’ятеро дійних корів.
Свою першу корову сім’я купила сім років тому за подаровані на весілля кошти. З того й почалося розведення всього хазяйства. Сьогодні молоді люди тримають п’ять корів, які для родини єдине джерело наповнення сімейного бюджету.
– Роботи в селі немає, тож доводиться тримати багато скоту, – розповідає 29-річний голова родини Олександр Лутченко. – Усе, що маємо, купили за молоко: легкову машину, причіп, меблі, одяг. Завдяки коровам ні собі, ні двом дітям ні в чому не відмовляємо, хоч і не маємо офіційної роботи. Звичайно, клопоту біля хазяйства багато, та віддача того варта. Тієї зими у нас доїлося чотири корови – і ми щомісяця здавали молока на 15 тисяч гривень. Такої зарплати в районі ніде не заробиш. Заплатять в кращому разі 5 тисяч, і цілий день дома не буде. В Івангороді багато таких молодих сімей, які живуть зі здавання молока. Багато хто змінив не одну роботу в Києві і врешті повернувся в село, завів корів. Завдяки цьому село ще якось живе, а без приймання молока відразу стане хутором. Та я впевнений, що навіть якщо заборону і введуть, молоко у населення будуть приймати і далі. Бо де ще підприємствам набрати достатньої кількості молока для переробки? Де в нас у районі ті ферми? На одній руці можна перелічити. А в одному тільки Івангороді у людей близько 500 дійних голів. Якби людське молоко справді було таке погане і нікому не потрібне, то молоковози із трьох заводів ніхто б не гнав. Так що братимуть молоко. Правда, під шумок можуть дуже ціну знизити. От тоді точно прийдеться збути корів, бо ж за безцінь віддавати молоко ніхто не буде. Та це тільки розмови. Буде літо – то й побачимо, що далі робити.
Порятунок – у молочних спілках?
Поки є час, експерти радять селянам об’єднуватись у кооперативи. Подібний досвід є в жителів Сосницького району, де діє аж чотири молочні спілки. Одна з них – «Волинківська молочарська спілка».
Цей сільськогосподарський обслуговуючий кооператив почав працювати 2014 року. Його керівник Сергій Потапенко розповів, що об’єднатися у спілку людей змусили заборгованість до півроку за здане молоко та плутанина з обліком. Тепер ці проблеми вирішуються на рівні двох юридичних осіб.
Спеціальний холодильник, лабораторне обладнання, транспорт кооперативу надало молокопереробне підприємство, якому спілка продає сировину. Придбати власне обладнання селяни не змогли, бо це дорого. Держава ж підтримує обслуговуючі кооперативи тільки нульовим оподаткуванням. Тож у будь-якому випадку об’єднання залежне від волі молокопереробного підприємства.
Паралельно зі здаванням продукції на завод підприємство займається і виробництвом сиру. Але, як відмічає Сергій Потапенко, обсяги не великі, бо для виходу на ринок потрібний переробний цех, а головне – постійний ринок збуту. Тож поки що сир продають дрібними партіями на місцевих ярмарках та виставках.
Хоча кооператив додає солідності його членам, та ніяк не якості молоку. Молоко в кооперативу купують як другосортне. Та воно, незважаючи на всі потуги селян, з 1 липня все ж стане некондиційним. Тож виходить, що створення молочної спілки – малоперспективна справа. Адже якість молока зовсім не залежить від юридичної форми спілки, каже Сергій Потапенко.
Звідки взялася проблема?
Відкритої заборони на домашнє молоко немає в жодному документі. Але згідно з домовленостями нашої країни та ЄС з ДСТУ має зникнути другий сорт молока. Саме цим сортом приймають левову частину продукції з приватних подвір'їв.
Основними критеріями, які відрізняють сорти молока один від одного, є загальна бактеріальна забрудненість, кількість соматичних клітин і кислотність продукту. Відповідно, чим нижче сорт, тим менш чисте і менш стерильне молоко. На сьогоднішній день вся молочна сировина в нашій країні розділена на чотири сорти. Наприклад, сорт екстра передбачає загальну бактеріальну занасіненість до 100 тис./см3, вищий сорт – до 300 тис/см3, перший – до 500 тис/см3, другий сорт – до 3 млн/см3. Тобто молоко з-під домашньої корови другого сорту містить в 30 разів більше бактерій, ніж продукт екстра-класу.
З першого липня 2018 року має почати діяти новий ДСТУ 3662:2015 «Молоко-сировина коров’яче. Технічні умови». У ньому взагалі немає поняття другосортного молока як сировини для переробки. Тож через це селянам фактично доведеться піти з молочного ринку.
Та якщо з ринку зникне домашнє молоко, переробники зіткнуться з дефіцитом сировини. Тому, на думку експертів, заводи проігнорують заборони. Можуть, як і раніше, приймати другий сорт, але під виглядом першого. Адже дієвого механізму контролю джерел надходження сировини у нас немає. Зокрема, наш маслозавод ще в грудні 2017 року запевнив, що продовжуватиме співпрацю зі здавачами.
Проте селянам, які живуть із продажу молока, все ж варто задуматися над альтернативними видами заробітку. У країні все більше виробляється високоякісного молока, а молочне скотарство стало привабливою інвестиційною нішею. Тож у недалекій перспективі потреба в другосортному молоці може відпасти сама.
Що думають люди?
Здавалось, від таких новин жителі сіл повинні поспішати знайти вихід із загрозливої ситуації. Але опитані власники корів спокійні і сподіваються, що все минеться.
Микола Яременко, 61 рік, Дзюбівка:
– Який сенс нам метушитися? У нашому селі лишилося тільки три корови. Вони просто підуть під ніж, якщо молоко перестануть приймати. Кооператив ми не створимо, холодильник не купимо, хіба один доїльний апарат на трьох. Перспективніше відвезти молоко на базар у Прилуки, але ж скільки таких там буде після 1 липня? Де всім знайти ринок збуту? І це ж підпільна торгівля, яку, очевидно, теж прикриють.
Людмила Марченко, 41 рік, Сваричівка:
– Про цю заборону чули, але надіємося, в уряді знайдуть вихід із ситуації. Там же знають, що в селі тільки за молоко і виживають. Ну невже і справді людей хочуть залишити без копійки? Ми от за молоко і до шести тисяч дохід мали. А таких родин у нас не один десяток. Без цього доходу село можна зразу зносити бульдозером. Ми нічого вдіяти не зможемо, тому просто чекатимемо липня. А там воно щось покаже.
Наталія Діденко, 39 років, Хаєнки:
– Думаю, отак зразу, в один день, молоко приймати не перестануть. Точно буде якийсь перехідний період, може, і кілька років. За той час, може, якісь кооперативи утворяться. Та раптом що, корову однаково будемо тримати для себе. І таких буде багато. Тільки от що робитимуть люди, які з молока тільки й жили? Поки що вони надіються, що заборону скасують і молоко братимуть, як зазвичай.
Валентина, Ічня:
– Молоко від своєї корови збуваю поміж своїх клієнтів. Тому мене абсолютно не обходять всі ці заборони. У мене молоко забирають прямо з під корови. І людям байдуже, який у нього там ґатунок, головне смачне і є вершок. Але людей по селах шкода. Прийдеться їм збути худобу і шукати собі роботу. А для того це, видно, і роблять. Бо в нас уже працювати нікому в державі, всі хочуть влаштуватися за кордоном. Де ж узяти свіжих дарморобів? Як завжди, тільки в селі.
Андрій Грудницький
Переглядів: 166 | Додав: lora | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Пошук